TextBook – Гайдамака мені не брат…
– А хто ж? Лях? Пан? Певно, й самі до шляхетства пнетеся: там земелька, кріпаки…
– Нам воєвода дав шаблю, аби ми людей захищали, – прохрипів Левченко, котрого зухвалий тон запорожця уже почав виводити з рівноваги.
– То чого ж ви тих посполитих не захистили у Богуславі, котрих орендар обдирав, а жовніри до смерті забивали? Ех, не тим ви служите, хлопці, не тим руку цілуєте…
Раптом Бондаренко вдихнув на повні легені і затяг:
Ой у лузі та й ще при березі
Червона калина.
Спородила молода дівчина
Хоро… хорошого сина.
Люди підтримали – і скоро пісня полинула над селом:
Було б тобі, моя рідна мати,
Отих брів не давати.
Було б тобі, моя рідна мати,
Щастя, щастя, долю й дати.
Доспівавши, запорожець знову взявся за сулію, налив собі, а тоді потягнувся й до чарки Левченка, однак осавул схопив його за руку.
– Досить вже того. Вставай!
Бондаренко побагровів, їх погляди схрестилися. Левченко враз відчув небезпеку, однак запорожець нічого зробити не встиг: втрутився один з весільних дядьків:
– А чого ж ви, хлопці, присікалися до чоловіка? Сидить собі – і хліб споживає…
– Атож, – погодилася котрась із жінок. – Відчепіться від нього!
Іван відпустив руку Бондаренка, підвівся. Гості також повставали і посунули на козаків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1“ на сторінці 8. Приємного читання.