Розділ «18. Закон Сварога»

— Ви, перш ніж на людях, спочатку б на мавпах повправлялися, чи що? — сказав він Транихиїлові. — На макаках, наприклад, — капітан впритул дивився вже на Томаса, — знаєте, макаки, виявляється, напрочуд живучі тварюки. А ще вони дуже винахідливі. І мстиві…

Склепінчаста зала виявилася круглою. Попід увігнутою стіною тяглася лава, що являла собою майже суцільний відполірований кам’яний виступ — таку собі призьбу. У двох місцях вона розривалася дверима. Тими, крізь які сюди потрапили земляни, та іншими — навпроти. Останні саме відчинилися, пропускаючи ставного сивого чоловіка з великими синіми очима, у сліпучо-білій ризі, підперезаній золотавим широким поясом та у зеленому плащі до п’ят.

— Здоров був! — звернувся він до Триголоса і простягнув для вітання засмаглу жилаву руку.

— І вам добридень, — шанобливо відповів той на рукостискання. — Знайомтеся, панове, — це пан Велес, бог світу підземного, усякої звірини та рослини…

— Облишмо задовгі титулатури! — Велес кожному подав руку, почавши з Івана і закінчивши Мечиславом. — Сідайте. Довгенько чекав я на вас. Розповісти маю вам дещо, — він махнув рукавом, і двері, що вели на Землю, зникли. — Це щоб нам не заважали, — пояснив бог, коли усі посідали. — Мабуть, ви вже знаєте, за яких обставин я залишив Землю і перетягся сюди на…

— На Велес, — перервав Мечислав. — Даруйте, а Ви самі назвали цю планету на свою честь, за правом першовідкривача, так би мовити?

— Цить! Не чемно — богів переривати! — гримнув на нього Іван.

— Та то нічого, — поблажливо всміхнувся бог. — Питання цілком доречне. Розумієте, панове, насправді ця планета створена зовсім нещодавно. Та водночас їй, як і Землі, вже приблизно чотири із половиною мільярда років, — Велес зробив паузу, очікуючи запитань, та цього разу всі мовчали. Іван і Триголос якось по-змовницькому поглянули на Олега.

— Вона виникла у просторово-часовому полі? — нарешті запитав наймолодший характерник.

— Так.

— А саме поле створено нещодавно, і в ньому, власне, минули ці мільярди років? — далі розмотував логічний ланцюг Олег.

— І це так, молодий чоловіче. А знаєте, яким чином той, хто створив цю планету, здійснив прискорення часу до швидкості мільярда років за кілька хвилин?

— Не знаю, я також зо два рази просто думкою створював просторово-часові поля, уявно виокремлюючи якийсь замкнутий об’єм. Але мої спроби були незрівнянно менш масштабними.

— З іншого боку, ти, виявляється, маєш вроджені здібності керувати часопростором, — сказав Триголос. — А у який спосіб, хто і коли створив планету Вашого імені, пане Велес?

— Вони — ті, хто придумав створити цю планету, сконструювали часовий реактор у віртуальній дійсності і там прискорили час, уявляєте? — відповів питанням бог.

— Цілком, — Мстислав ледь стримався, аби не знизати плечима.

— Але! — очі бога спалахнули синім вогнем прихованого захвату. — Коли планета виникла, вже маючи вік тих самих чотирьох із половиною мільярдів років — виявилося, що вона існувала тут з моменту народження та стабілізації Сонячної системи.

— Хіба могло бути інакше? — цього разу Мечислав таки знизав плечима.

— Іншими словами, — втрутився Назар, — зі створенням цієї планети, дійсність є такою, що вона — ця планета — насправді була тут стільки, скільки й Земля на своєму місці у Сонячній системі.

— Я так розумію, пане Велесе, — мовив Гордій, — що у нашому часі хтось віртуально створив планету, яка ще тисячу років тому цілком реально послужила вам еміграційним притулком. Цікаво, а хто зварганив це, поза сумнівом, чудове космічне тіло?