Розділ «18. Закон Сварога»

— Який, який знайомий? — не втримався від запитання Ден, заводячи мотор.

— Усе тобі знати треба! — Олег сів на лаву поряд і злегка ляснув стернового по плечі.

— Не хочеш, то й не кажи! — Ден нахилився ближче, аби шум мотора не перекривав його слова. — Я он вже місяць спілкуюся у фейсбуці з такою собі дівчиною Ніною, яка у Кувейті разом з батьками живе. Такі гарні світлини надсилає. Ти часом не хочеш їй свою надіслати?

— Як знайшов? — Олег схопив Дена за руку, але той вирвав її, щоб характерник не заважав вести човен.

— Латиницею слід було набирати її ім’я та прізвище у пошукових системах! А ти кирилицею шукав! Характерник!

— Нині фейсбук автоматично транслітерує у пошуковиках імена, аби розширити варіанти пошуку, щоб ти знав…

— Крім того, треба було поставити спочатку прізвище, а тоді ім’я. Вона чомусь отак по школярському назвалася. А фотки в неї мажорні… То куди буде експедиція?

Видр Людмил вистромив вусату мордочку з ящика, немов його теж цікавила відповідь на питання стернового.

Пізно увечері у своїй кімнаті в замку Олег із легким смутком розглядав свіжі фотографії, виставлені Ніною у фейсбуці. На них дівчина каталася на водних лижах зі своїм смаглявим бойфрендом-австралійцем. Про це повідомляв підпис під знімком. Молодий характерник вимкнув комп’ютер і ліг спати. Завтрашній день мав бути клопітким, як і багато наступних.