Розділ «17. Капітан»

— Цікаво, який це має стосунок до моєї справи?

— Слухай далі, капітане. Два тижні тому я випадково бачив того «латвійця» неподалік Преображенського собору, постарілого, розповнілого, але цілком впізнаваного. Щоправда, я їхав у трамваї, а він сідав у великий чорний джип. Та це ще не все, днями онук показав мені в Інтернеті аматорські кадри, де видно, як у Запоріжжі з балкона спускається, а потім падає зовсім молодий чоловік. Пізніше з’ясувалося, що у квартирі, з якої він утікав, знайшли труп Василя Остапенка. Навіть якщо ця смерть і поява «латвійця» є збігом, все одно раджу не нехтувати цим фактом.

— А як звали іноземця?

— Андреас Томіньш.

Поміркувавши, капітан вирішив не обтяжувати своє пузате начальство отриманою інформацією. Він без зайвих юридичних формальностей забезпечив прослуховування телефонів та перлюстрацію електронної переписки Транихиїла, Бланка і Людмили. Потім установив місце проживання Олегової родини у Кременчуці та попросив місцевих колег якомога більше про неї дізнатися. Засадив двох аналітиків за роботу у соціальних мережах — вони мали надибати знайомих дивного парубійка та ненав’язливо розпитати про нього. Звісно, капітан поставив на прослуховування також і телефони Олегової мами, сестри й бабусі, прочитав усі повідомлення в його електронній скриньці. Нічого значущого не виявив, якщо не брати до уваги, що парубок колись підробляв жиголо. Потому домовився, щоб його познайомили зі слідчим, який з’ясовує обставини смерті Василя Остапенка та напросився до нього «у помічники». Слідчий спочатку відмовлявся, але дізнавшись, що йдеться про обставини гучного теракту на летовищі, погодився.

Ще за кілька днів капітан призначив Транихиїлові зустріч у «Порто-Яффо».