Розділ «15. Відлуння»

— Ти ба! Психологом придурюєшся? Ну, я не кар’єристка — вже. Давай в абсолютних цифрах.

— Вам, за організацію надійного контакту — п’ять тисяч єврів. Як неполіткоректно, одначе, у вас називають європейські гроші, — спробував Йосип одразу ж відволікти увагу жінки від названої суми, але з того нічого не вийшло.

— П’ятнадцять, за неполіткоректність.

— Скільки?!! Вісім!

— Десять.

— По руках! — погодився Бланк на очікувану ним насправді суму.

Дві короткопалі долоні ляснули над тарілкою з шашликами. І майже одразу коротко дзеленькнули грубі склянки, в яких сколихнулося темно-червоне каберне. Бланк ледь торкнув вино губами. Співрозмовниця ж випила нахилки.

— Але слухай сюди, Йосипе, — жінка говорила з повним ротом, що згубно впливало на дикцію, та у Йосипа був давній досвід ділових обідів із цією пані. — Я зведу тебе з одним молодим, але перспективним слідчим…

— Потрібна людина зі зв’язками…

— Він синок мого, ну як тобі сказати… словом, молодшого колеги, якому колись я допомогла у кар’єрному зростанні. От час іде, вже й діти до серйозної роботи стали, — на мить її очі затьмарилися солодким туманом спогадів, але вже за секунду погляд знову світилися холодною крицею, як і належить прокурору, дарма, що колишньому. — Так от, хлопець вже звання капітана отримав, достроково…

— У наш час, у цій країні, таке заохочення «мажорного синка» ще не показник професійності…

— Тобі треба професіонал чи людина зі зв’язками?

— Знаєте, за десятку єврогрошей хотілося б отримати і те, й інше в одному флаконі, так би мовити, — Йосип злегка клацнув нігтем по пляшці, що стояла на столі.

— Це саме той випадок. Хлопець схиблений на кар’єрі, тому в начальства він на доброму рахунку. До того ж, коли він лише прийшов на роботу зеленим лейтенантом, його наставником був справжній контррозвідник — добрий оперативник, непристойно чесний, як на сьогодні. Капітан — його найкращий учень.

— Гаразд, підкину я твоєму протеже одну тему, яку, коли розкрутити…

— Тільки мені більше своїми оборудками голови не мороч, я вже на пенсії. Завтра тобі зателефонують і призначать зустріч.

Звіт стеження за Людмилою, отриманий наступного ранку, дав лише один результат — зачинилася вдома, на дзвінки не відповідає, дверей не відчиняє. Отже, з тим покидьком Транихиїлом не зустрічається, чогось боїться, — зробив висновок Йосип. У геть кепському настрої він поїхав на зустріч.

Рекомендований прокуроршою капітан виявився високим, небагатослівним і дуже молодим на вигляд. Вправно склавши своє довготелесе тіло на жорсткій лаві під розлогим деревом у віддаленому куточку парку Глоби[29], він уважно слухав розповідь Йосипа. А той, як йому здавалося, добре підготувався.

— …Минулої суботи, — говорив Бланк, — я випадково побачив на площі Петровського того злодія, який вирвав у мене портфель.

— За яких обставин?