Розділ «15. Відлуння»

— Що трапилося? — захвилювався він.

— Усе гаразд, — озвався Гордій, вказуючи на скриню. — Ми вже впоралися.

— Так швидко? — Северин поглянув годинник.

— Та «скільки тієї зими», — віджартувався Мстислав. — Багажник ліпше відчинили б.

— А що це? — Мечислав вказав на скриню.

— Дорогою розповімо, — Іван допоміг помістити скриню в машину. — Їдемо у напрямку Мелітополя.

— Удосвіта маємо бути на Кам’яній могилі, — додав зосереджений Олег, сідаючи за кермо. — Щось мені підказує, що вміст скрині має стосунок до скарбу могили, який просив віднайти пан Триголос.

— І в мене майнула така гадка, — погодився Іван. — Та навряд чи це та рама, яку ми віднайшли…

— У могилі з’ясується, — озвався на те Олег, пильно вдивляючись у нічну дорогу.

Машини виїхали на трасу і помчали на південь. Мстислав, сидячи за кермом «Інфініті», зі смаком розповідав Северину, Тарасові та Мечиславові про пригоду у сховищі:

— Річ у тім, що Олег створив довкола статуї поле прискореного плину часу. Так само, як і під час розмови з Людмилою в кондитерській. Зовні минуло кілька хвилин, у коконі — цілих півтори години.

— Ці здібності в Олегові прокинулися завдяки тому експериментові біля басейну, — здогадався Тарас, — коли він сховав телефон Назара у місце, де час рухався повільніше.

Йосип Бланк трохи підупав духом. Лікар після обстеження підтвердив, що в нього на зап’ястку справжнісінька злоякісна пухлина. Була потреба у сеансах променевої терапії, що не виключало у подальшому й операційного втручання. Доброю новиною було те, що пухлина у первинній стадії, тож у випадку негайного початку лікування — прогноз цілком позитивний.

Тоді Йосип поїхав на зустріч із колишньою співробітницею прокуратури. Здибанку призначили у недорогій забігайлівці, де подавали смачні шашлики з молочної телятини. Це місце визначила дама — була знайома з господарем закладу ще з буремних дев’яностих. Тоді вона допомагала власнику цієї шашличної — молодому азербайджанцю — уникати проблем, пов’язаних переважно із чиновно-кримінальним здирництвом та підступами численних конкурентів.

— Отже тобі, Йосю, треба надійний контакт саме у СБУ? — товсті короткі пальці співрозмовниці, на яких виблискували масивні каблучки, міцно стиснули соусник із пекучим чилі. — Це непросто — у розумінні надійності, перш за все.

— А коли я їм запропоную співпрацю на обопільно вигідних засадах? — Бланк, забувши про заборону лікаря, почухав бородавку на лівому зап’ясті.

— А мій інтерес? — на гаряче м’ясо пролилася цівка густого криваво-червоного соусу.

— Це складно визначити у відсотках, бо прибуток очікується радше моральний, ніж матеріальний.

— Не сміши мої пантофлі, Йосю! Кого нині цікавлять нематеріальні прибутки?!

— Припускаю, що молодих кар’єристів та інших честолюбців.