Розділ сьомий Пані з царства тиші

Помітивши на собі оцінюючий погляд дорослого чоловіка, Данута відступила ближче до щільно завішеного вікна, наче збиралася заховатися за штору. Кошовий відразу все зрозумів, не запитав — сказав упевнено:

— Юліуш домагався вас, панно. І отримав своє.

— Климентію! — обурено вигукнула Магда.

— Нічого, що б належало панові, в мене нема, — тихо, але твердо мовила Данута. — Але ви праві. Пан Юліуш намагався зробити мені послугу, затягнувши в ліжко. Хоча... Яке ліжко. Просто тут, у цій кімнаті. Стоячи, біля стіни. Пані все одно не чула б моїх благань.

— Послугу? — брови Магди скочили вгору.

— Останній з Яблонських. Так він себе називав. Це не зовсім правда. Пані Малгожата пояснила, коли ще могла чути й ми балакали — її покійний чоловік був одним із великого шляхетного роду. Та по його лінії син пані — останній.

Магда підійшла до Данути, пригорнула її до себе.

— Бідна дівчинка. Я нічого не знала.

— Для чого вам?

— Звісно, я ж лише медична сестра, — Магда відсторонилася.

— Пробачте, не хотіла образити вас!

— Ви нікого тут не образили, — не питаючи дозволу, Магда закурила, й Клим зрозумів — не вперше в цьому помешканні. — Я сама втрутилася у ваші справи, влізла в чужі сімейні таємниці, ще й привела стороннього чоловіка.

— Схоже, панна Данута — одна з багатьох, хто має на Юліуша зуб. Тобто, — Кошовий виправився, — мав за життя.

— Не думаєте ж ви, що я його вбила.

— Мій досвід підказує — нічого не можна виключати. В тому числі — того, що видається неймовірним.

— Пан говорить серйозно?

Магда знову торкнулася Данути.

— Цей пан у подібних випадках завжди говорить серйозно. Колись давно, у іншому житті, він викрив молоду тендітну особу, яка задушила свою й мою кращу подругу. Пан Кошовий правий, всяке трапляється.

Очі дівчини зробилися круглими.

— Ви... — їй раптом забракло повітря.