— Чому?
— Приватна кореспонденція, пане Кошовий. Ще й дуже особиста. Лише пані Малгожата може дозволити. Але вона спить. Заради цього не будитиму.
— Тоді скажіть своїми словами, що там було і хто писав.
— Не знаю, — мовила Данута. — Не читаю чужих листів.
— Ви тут не чужа.
— Мабуть. Та не до такої міри, аби пані дозволяла порпатися в пошті. Я знаю межу й завжди дотримуюся її.
— Це важливо! — Клим підніс голос.
— Вірю. Нічого не можу зробити. Коли пані прокинеться, спробую щось зробити. Тільки листи вам можуть не знадобитися.
— Прошу?
— Позавчора сюди приходив колега пана Юліуша, теж офіцер. Я не пускала, він увірвався. Навіть побачивши, в якому стані є пані, не пішов, вимагав від мене пояснювати все, як могла.
Сіпнулося віко.
— Що таке все?
Данута вкотре глянула на Магду. Та кивнула.
— Говори, дівчинко. Можна і треба.
Дівчина розправила плечі, вже зовсім не нагадуючи нещасну самотню дитину.
— Він назвався Лінецьким, Рафалом Лінецьким. Був у цивільному, але заявив — офіцер, людина честі, на відміну від пана Юліуша. У них якась організація. Панові Яблонському довірили спільну касу, вони збирали внески. Він щось зробив із тими грішми. Чи прогуляв, чи вклав у якусь чергову непевну справу. Тепер пан Лінецький на всі боки винен, бо в організацію пана Яблонського привів він, поручився за нього теж він.
Віко зараз сіпалося сильніше.
— Для чого колега прийшов із цим до старої хворої пані?
— Вона спитала те саме. Пан офіцер говорив швидко й голосно, проте пані Малгожата нічого не розуміла й не чула. Мені довелося втрутитися, зупинити візитера й записувати за ним. Короткі речення, великі літери. Потім показала пані, читати вона ще може. Після того вона й запитала про мету пана Рафала.
— А він?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцер із Стрийського парку » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сьомий Пані з царства тиші“ на сторінці 8. Приємного читання.