— Тоді і Богдана візьму з собою, — сказав він.
Хмельницький хвильку подумав, потім обережно запитав:
— А ви впевнені, що його величність виступить проти Москви? Сеймики все ж не дали згоди на військо.
— Але ще сейм нічого не сказав, — відповів Жолкевський. — Звичайно, було б добре (і не лише для мене), щоб все-таки король залишився у Варшаві поруч з сином-немовлям, але, боюся, партія війни переможе.
— І що тоді?
— Важко сказати. Мені дуже не хочеться сунутися у московські хащі, де можуть жити лише ведмеді і самі московити. Ви уявляєте, як піднесуть мою відмову воювати за короля ті ж Потоцькі! Та Стефан спить і бачить, як на мене опускається королівська опала. Ні, хоч і не люба мені ця війна, відмовитися я не можу.
Тим часом за вікнами раптово потемніло, і одразу линув дощ.
— Ну от і знайома жовківська погода! — усміхнувся Хмельницький. — Наші хлопці змокнуть...
— Ну, це не найстрашніше для них! Краще рости будуть.
Одночасно з цими словами за дверима почувся шум — це втекли від дощу сини.
4
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поміж двох орлів» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3“ на сторінці 8. Приємного читання.