Розділ «23»

Поміж двох орлів

20 вересня 1610 року зі сторони Смоленської дороги через Богоявленські ворота у Кремль входило польсько-козацьке військо на чолі з польним гетьманом Речі Посполитої Станіславом Жолкевським.

Від побаченого перехопило подих. Тарас Сопоха зупинив коня, щоб краще роздивитися. Перед ним зліва направо майже на версту простяглася брудно-біла стіна з роздвоєними зубцями згори. Через майже рівні проміжки стіна укріплювалася вежами, причому їхня форма і висота були різними. До більшості веж через нешироку річку перекинуті були кам’яні мости, які закінчувалися ще однією невисокою вежею. Щоправда, величність побаченого псувало їхнє покриття, а у деяких — навіть його повна відсутність. Було видно, що вже давно ніхто не намагався хоча б поправити дошки на вежах. Але все це губилося з-поміж численних церков, які виднілися за високими стінами. Складалося враження, що там, куди рухалося польське військо, всім просто не вистачить місця.

— Чого зупинився? — штовхнув його Охрім Іскра.

— Такого я ще не бачив! — признався Тарас.

— Так, побудували на совість, — згодився козак. — Якби довелося штурмувати ці стіни, невідомо, скільки православного люду тут би полягло. Тому що б я не говорив проти польного гетьмана, мушу визнати: його вміння домовлятися безцінне. Невідомо, як складуться події потім, але зараз ми зайняли стольний град Москву без жодного пострілу.

— Слава гетьману! — вигукнув Тарас.

Козак дивно подивився на нього, похитав головою.

— Що? — не зрозумів юнак. — Ви ж самі кажете, що якби не пан Жолкевський, ми не взяли б Кремль.

— А якщо ти так хвалиш гетьмана, то чому він тебе відправив до нас, а не прилаштував біля себе?

— Ну...

— Ну?

— Там місця не вистачило.

— Для тебе чи для всіх?

Тарас не відповів. Йому, звичайно, хотілося, щоб Ян Жолкевський залишив його коло себе, але він розумів, що ніхто не дозволить простому джурі їхати у перших рядах поруч самого гетьмана, старостів і московських бояр. Не знайшлося місця для Тараса і з гусарами, тому юнак потроху відсунувся дедалі назад, аж поки не опинився поруч запорізьких козаків. Вони його прийняли; мало того, Тарасові пощастило їхати поруч полковника Хвалибога, який прислухався до його розмови з Іскрою.

— Ти хто? — раптом запитав полковник.

Запитання застало Тараса зненацька.

— Я? Православний! — відповів Сопоха.

— Я не про це, — відмахнувся Хвалибог. — Я також православний. Та й Іскра, і всі козаки з ним. Та й московити, хоч і хрестяться двома пальцями, — єдиної з нами віри, але це не заважає ні тобі, ні нам воювати з ними.

— Тоді що ви хочете від мене почути? — здивовано запитав Тарас.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поміж двох орлів» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „23“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи