Розділ IX Дні й ночі в Лемберзі

— Сміливо, хоч і по-дурному...

— Про що ви хотіли сказати, пане Гепнере? Що може мене позбавити спокою?

— Дехто з Сірого Братство невдовзі збереться у Львові. А їхня чаша вже тут. Близько десятка зарізяк позавчора провезли її через Галицьку Браму, — прошепотів Гепнер.

Казимир зблід і до крові закусив губу.

— Ну, що я казав? — перепитав лікар, — зможете тепер спокійно спати?

— Послухайте, Домініку, — замість відповіді гаряче промовив найманець, — а що заважає нам продовжити справу покійного Джованні Массарі? Чаша у Львові, її охороняють люди з плоті й крові...

Лікар відсахнувся від нього, як від прокаженого, й почав хаотично збирати свої інструменти.

— Не кажіть дурниць, Казимире. Ви не знаєте, з чим маєте справу.

— Знаю, чорт забирай! — вигукнув той і вхопив лікаря за рукав.

— Не знаєте всього! — гаркнув йому в обличчя Домінік.

Облизавши пересохлі губи, він відійшов від найманця на кілька кроків, після чого продовжив:

— По-перше, щоб заволодіти скарбом, доведеться винищити стридів.

— Чудово, саме для цього я й найнявся на службу в Поморянський замок...

— По-друге, — знову перебив Гепнер, — Чаша потрібна не лише Братству, а й самому Асмодею. Верховному з Трьох Повсталих Демонів. Влада його на землі нестійка, не всі монархи йому скоряються, тому Чаша потрібна для ритуалу, який зміцнить його силу.

— Що це за ритуал? — перепитав вражений Казимир.

— Жертвоприношення. Йому потрібна дитина благородної крові, що народилася в день 7 липня 1570 року.

— Ця дитина могла народитися будь-де в світі, — сказав найманець.

— Так, але народилася в Речі Посполитій... Це маленька дівчинка, донька короля Сігізмунда Августа. За цим невинним дитям також полює Братство.

Казимир байдуже махну рукою.

— Найголовніше — це чаша. Відберемо її і прийдемо в потрібний час куди слід за скарбом! — піднесено сказав він.