Розділ II Авдієнція в Його Величності Сігізмунда II

— Що це означає? — здригнувся король.

— Мені потрібне ще чиєсь життя.

Сігізмунд відчув, як горло його здавив пекучий гнів.

— Будь ти проклятий! — закричав монарх, — невже й краплини жалю не знайдеться в тебе до того, хто тяжко страждає?

— Ні, — урвав той, — не знайдеться...

— Чиє життя ти ще хочеш?

— Я сам вирішу... Ти про це не дізнаєшся. Але неодмінно вмре той, хто вірно тобі служив. Або той, кого ти любиш.

Після сплеску гніву настала слабкість, і король вже не міг триматися на ногах. Сігізмунд важко осунувся на підлогу...

— То що ж, ваша королівська милосте, — іронічно мовив гість, — скасовуємо угоду?

Монарх витер піт, який градом котився з його чола і заливав очі.

— Ні, не скасовуємо, — простогнав він, — мені потрібна ще одна доба... За будь-яку ціну.

Незнайомець раптом більше театрально, аніж учтиво вклонився.

— Як накажете, ваша величносте, — солодкаво і знущально водночас протягнув він, — буде сповнено.

Невідомий зробив крок назад і знову вклонився.

— Буде сповнено! — повторив він вже голосніше.

Дивний чоловік, ця жахлива з’ява болісної ночі, продовжував відступати, кланятись і без упину повторювати ту саму покірну фразу. Однак в його голосі чулося дедалі більше насмішки й знущання, доки врешті замість слів, десь у темній глибині королівських покоїв, пролунав пекельний регіт, який, проте, різко обірвався.

— Добу, ще тільки добу, я не прошу більшого... — шепотів король, метаючись на вологій від поту постелі.

— Ваша величносте, ваша величносте... — лікар щосили намагався упіймати його слизьку розтріпану голову, аби та не вперіщилась в залізне узголів’я.

Коли йому це вдалося, монарх одразу прокинувся і широко розплющив очі. Рот його також відкрився, як у рибини, і він почав жадібно хапати ним повітря.

Притримуючи хворого лівою рукою, лікар потягнувся до склянки з заспокійливою настоянкою і за мить приклав її монархові до вуст. Сігізмунд зробив один спазматичний ковток, проте невдало, від чого відчайдушно закашлявся. Майже вся рідина, яку той ковтнув, полетіла назад лікарю в обличчя, втім король таки прийшов до тями.