Розділ XII Любов і смерть у світі живих

— Ні, — відповів демон.

— Але чому?

— Тому, що Асмодей живе в кожному правителю. А отже світ завжди буде жорстоким.

— Гаразд, але мене цікавить ще дещо.

— Точніше, дехто.

— Саме так, маленька дівчинка. Франциска.

— Вона буде потрібна Асмодею для його ритуалу. Її кров має потрапити в Чашу Братства. Тоді Асмодей зміг би правити вічно в світі смертних.

— Тобто Франциска загине? — перепитав Христоф.

— Ні. Бо її смерть викуплено. В світі смертних править Смерть, і навіть Король болю не може порушити цей канон.

— І хто ж її викупив?

— Ти.

— Я?

— Так. Її батько, король Сігізмунд перед смертю попросив ще один день... Він торгувався зі мною і врешті отримав те, що хотів. В обмін на це я узяв його тілесну муку і життя того, хто вірно йому служив. Твоє життя...

Христоф раптом побачив руїни палацу на острові і брата Гвідо, що посеред них міцно притискає до себе Франциску.

— Я зможу попрощатися з нею? — запитав він.

— Зможеш.

В обличчя Христофу раптом вдарило яскраве світло. Коли воно ослабло, він зміг розгледіти довкола себе широку долину, встелену квітами. Збоку протікала річка, а до берега був прив’язаний човен. Він рушив до нього, відв’язав і ступив усередину. На дні човна лежало довге весло. Христоф узяв його в руки і, відштовхнувшись ним, опинився посеред течії.

За якийсь час річка принесла його в долину, вкриту червоними маками. Чоловік знову ступив на землю і неквапно рушив уперед. Невдовзі він почув щасливий дитячий сміх...

Франциска йшла до нього, тримаючи за руку вродливу чорноволосу жінку.

— Христофе! Христофе! Познайомся з моєю мамою, — весело щебетала Франциска, — правда, вона гарна? Її називають герцогинею... Герцогинею де Шальте. Це дуже поважно.