Розділ XII Любов і смерть у світі живих

— Сіре Братство. У Львові ми вирізали цілий їхній загін, то ж з дня на день очікуємо помсти.

— Це означає, що в нас спільні цілі, — відповіла Софія.

Домінік Гепнер сам вийшов їм назустріч.

— Капітане Кальмане, — мовила тоді вона до моряка, що досі йшов за ними слідом, — ось перед вами той самий знаменитий Людвисар. Найкращий у світі знавець артилерії.

— Той самий, чия гармата врятувала колись Львів від нечисті? — перепитав він.

— Той самий, капітане. Христоф може підтвердити мої слова.

— Маю за честь, пане Гепнере, — по військовому вимовив моряк, — історії про ту славну оборону Львова досягнули навіть ганзейських міст.

— Що ж, приємно це чути, — сказав Домінік, — аби ж вони не були перебільшеними.

— Аніскільки, — запевнила Софія, — я сама їх там чула.

— Саме тому ми й подолали такий довгий шлях, пане Гепнере, — сказав капітан, — нам вкрай потрібне ваше ремесло.

— Що саме від мене потрібно? — насторожено запитав Домінік.

— Ви, мабуть, знаєте про владу Асмодея, якого ще називають Королем болю, — мовив Кальман, — влада його полягає в тому, що він керує наймогугнішими монархами Європи. Принаймні, так було досі. Віднедавна серед них знайшлися сміливці, які вирішили скинути з себе це ярмо.

— Вирішити — це одне. А виступити проти цього демона і його людських союзників — зовсім інше, — сказав Домінік.

— Хочу вас запевнити, що Ганзейський союз не звик розкидатися словами і після рішень одразу настають дії, — дещо різко відповів капітан, чию гордість, вочевидь, Гепнер добряче зачепив, — вже півроку ми воюємо з кораблями Асмодея в Балтійському морі. І воюємо досить успішно, шановний добродію.

— Тоді що вам потрібно від мене? Нехай успіх не покидає вас і надалі. Тим більше, що на острові в Балтійському морі, наскільки я знаю, знаходиться резиденція Асмодея, — в тон йому відповів Домінік.

— Панове, — втрутилась Софія, відчуваючи, що ця суперечка нічого доброго не віщує, — гадаю не час і не місце для цих словесних випадів. Домініку, ми прибули здалеку, щоб поговорити з тобою, то ж принаймні вислухай нас.

Гепнер мовчки кивнув і вже спокійніше глянув на капітана.

— Продовжуйте, пане Кальмане, — мовив він.

— Мої кораблі відважно воюють, — сказав той, — але для остаточного знищення цього зла нам потрібна краща артилерія. Саме тому, пане Домініку, я від імені Ганзи прошу вас вирушити з нами до Гданська і докласти все своє вміння для того, щоб гармати з наших кораблів стріляли далі, влучніше і вбивали жорстокіше.

Гепнер зітхнув і відвернув погляд. Решті залишалося тільки напружено чекати на його відповідь.