Розділ п’ятий

— Та заради Бога... — лікар знову посміхнувся. Шовковий шарф змією зісковзнув із його шиї, засмикався в нервових пальцях — відчувалося, що, попри зовнішній спокій, Нік усе-таки нервувався.

Його шия виявилася білою до синяви. Обабіч тяглися ледве помітні тонкі шрами — давнішні й нові. Ниточки-шрами. Шрами-позначки.

...Їй снився Анджей. Начебто вони разом ідуть цвинтарем, і чоловік захоплено розповідає їй якусь важливу, страшенно цікаву історію. Розповідає, жестикулює і говорить все голосніше. А поруч суне похоронна процесія, й Ірена намагається умовити Анджея знизити голос. Але він не чує її, сміється, розмахує руками... Люди в жалобі, сльози, труна. Анджей нічого не бачить навколо. «Це метод! — вигукує він, не слухаючи умовлянь Ірени. — Метод, знаряддя, а не мета, розумієш? Не основний процес!..» І сміється, вдоволений своєю кмітливістю, а пригнічені горем люди оглядаються, і під їхніми поглядами Ірена полишає Анджея і біжить геть...

Цвинтарні огорожі. Вона заходить у найдальший його закуток. Серед безлічі занедбаних могил чорною землею вирізняється свіжий горбок, Ірена спотикається, під ногами каміння, глина...

На бляклій фотографії не розрізнити обличчя. І хоч як вона намагається прочитати ім’я, вигравіюване на мідній табличці, — ніяк не може...

Вона прокинулася уже звично — на світанку. Від жахної думки. Як завжди — в поту.

Що станеться з нею, якщо дитина... не буде зачата? Хто сказав, що отак просто, лише за велінням когось, відбудеться... те, чого багато пар домагаються роками? А безпліддя? А...

Сльози вже лились ручаєм.

Що буде з нею?

Справжнє значення слова «ферма» відкрилося тільки тепер. Ферма. Ірена стане однією з ЦИХ. Себто вічним донором адвоката-упиря, раз по раз підставляючи своє горло... Якщо вже не вдалось одного разу підставити... щось інше...

За вікном проявлялися, ніби на фотоплівці, обриси гір.