TextBook — Ми мусимо вже... іти...
— Я не хотіла вас образити, — сказала вона, коли, повертаючись по своїх слідах, вони пройшли більшу частину дороги.
— Я не образився... просто...
Трош зупинився. Судомно зчепив пальці, підвів голову, подивився на сліпуче синє небо:
— Усі ми... спокутуємо свої... гріхи. Ми віддаємо нашу кров... крапля за краплею... і коли цієї крові дістане, щоб наповнити Його чашу... ми вийдемо на свободу. Полинемо до Творця. Я щодня молюся, щоб... ТОЙ узяв мою кров. І щоразу боюся, коли справді... до цього доходить справа...
Ірена потихеньку відстала. На крок. Іще на крок.
«Трош із нас — найбільш нервовий...» Та він просто божевільний, той Трош! Щоправда, йому не плекати в своєму лоні дитину Семироля, його гени нікого, ймовірно, не зацікавлять...
Хлопець отямився. Подивився на Ірену, обличчя його — зацькованого підлітка, винувато скривилось:
— Я... Вибачте. Я не знаю... Про що можна говорити... а про що — не можна...
— Мені можна розповідати все, — вона поблажливо всміхнулася. — Доктор Нік уже втаємничив мене... в усі подробиці нашого маленького гуртожитку. І не бійтеся мене, Троше, я в жодному разі не хочу вас образити...
— У вас таке гарне обличчя, — хлопець опустив голову. — Незрозуміло... що саме спокутуєте ви.
Ірена відчула холод. І, схоже, це відчуття ніяк не було пов’язане з поривом вітру, що налетів стрімко.
— Я сама не знаю, що я спокутую, — відгукнулася вона з нервовим смішком. — Я — жертва судової помилки...
Трош подивився недовірливо. Відвернувся, провів по снігу носаком чобота:
— Ви... не хвилюйтеся. Це не боляче.
— Он як? — запитала Ірена, чомусь відступаючи на крок.
Трош приречено кивнув:
— Так... Але це... якось моторошно. Я боюся... Вчора була черга доктора Ніка. Але ВІН... перепланував. Узяв Сіта. Він не часто... чіпає Ніка: каже, бо той лікар, він потрібен... А я тепер думаю: моя черга після Сіта — і наступного разу кого він візьме — Ніка... чи мене?
— Ходімо в дім, — утомлено запропонувала Ірена.
* * *Нік зустрів їх у дворі. Широко всміхаючись, перевів погляд із одного обличчя на інше:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ п’ятий“ на сторінці 20. Приємного читання.