Розділ четвертий

— Вірніше, який біс напоумив вас симулювати над міру? Якби ви обмежились Анджеєм із його МОДЕЛЛЮ — хто зна, як склалася б ваша доля... Але коли ви стали експлуатувати свої мізерні знання про психічні хвороби...

Вона перевела погляд на управителя-охоронця.

Той співчутливо шкірив зуби.

...Вона отямилася на цинковім столі. Руки, розведені обабіч, утримувалися ременями. Такими ж ременями прив’язані були щиколотки; її голена потилиця відчувала холод клейонки, холод металу і холод просторої кімнати, заставленої цинковими столами в кілька ярусів...

Вона лежала у центрі. Просто над нею стерильним сонцем нависав білий холодний прожектор.

— Я не винна! Я не винна! Я...

Їй тільки здавалося, що вона кричить. Насправді губи її ледь ворушились, і голосові зв’язки не працювали.

— Пожалійте...

В поле її зору впливла постать у білому хірургічному халаті, в масці та шапочці з клейончастим різницьким фартухом, надітим поверх накрохмаленої уніформи.

— Ні...

Чоловік нахилився над нею, стягнув із обличчя маску, відкривши рот і підборіддя.

Його губи розтулилися, оголюючи хижі зуби. Ірена судомно заплющила очі, щоб не бачити навислих над горлом загострених кістяних різців...

— А-а-а!!

...За вікном стояла темінь. Навіть силуети гір іще не окреслилися.

У головах мерехтів світильник, який імітував свічку на вітрі. По кімнаті стрибали тіні — електричні, звичні.

Ірена поклала тремтячу руку на круглий пластмасовий абажур — ніби на теплий черепашачий панцир.

— ...Це що таке?

Управитель-охоронець схожий був на вдоволеного пса, що притягнув господареві дохлого пацюка. Ірена не сумнівалася, що саме він, обшукуючи кімнату, виявив її схованку, зараз, стоячи за спиною Семироля, він із готовністю чекав нових наказів.

— Що це, Ірено? — здивовано повторив Семироль.

У руках у нього було її простирадло, подерте на пасмуги, зв’язані в мотузку. Спочатку Ірена намірилась зробити драбину — але на світанку, зневірившись, вив’язала на кінці її велику невмілу петлю. Інша річ, що далі намірів справа не пішла; Ірена слабко сподівалась, що принаймні до наступної ночі схованку її не виявлять...