Розділ четвертий

— Так уже раді? — мовила вона іронічно.

Той короткозоро закліпав почервонілими від вітру очима. Ймовірно, гуманітарна комісія не користується якимось особливим авторитетом. Експерти з поважних організацій поводяться інакше... Ірена згадала пихатих експертів, чиї підозріливі погляди проводжали її, коли вона йшла в МОДЕЛЬ.

— Пані Хміль, я знайомий із рішенням суду... З усіма матеріалами у вашій справі. З даними судмедекспертизи... З вашими свідченнями... Картина видається, хм... дивна... Я хотів би ще раз докладно почути від вас...

Вона набрала в груди повітря.

Їй потрібно подумати. Хоча б десять хвилин, щоб зібратися з думками...

Але часу не було, і тому вона почала описувати. Ще раз. Детально.

На двадцятій хвилині її розповіді Столь насупився. На обличчі його, перед тим млявому і розгубленому, проступили ознаки суворості:

— Пані Хміль... Не варто ухилятися від відповіді на одне з найважливіших питань: де ви були десять місяців поспіль? Поки творилися всі ці злодіяння? Пан Семироль говорив мені, що у вас є своя версія — дуже оригінальна...

Ірена скривилася:

— Неприємно грати роль божевільної... проте... мені нікуди відступати. Так, упродовж усих цих десяти місяців існування МОДЕЛІ я перебувала... в іншому світі. У світі, що послугував для МОДЕЛІ прообразом. В реальному світі. Я вийшла на пагорб (із вашої точки зору — нізвідки), спустилася до свого дому. Він був порожній, але сліди чужої присутності...

— Вибачте, пані Хміль. Отже, ви існуєте в двох світах одночасно?

Вона помовчала. Її співрозмовник вовтузився в кріслі, на місці управителя Сіта (крісло, зручне для здорованя, виявилося надміру для худої сідниці пана Столя).

— Ні, — сказала вона виважено. — Зараз — тільки тут. А вони там, у зовнішньому світі, чекають — не дочекаються, — вона глузливо посміхнулася.

— Он як? Цікаво, — Столь кивнув. — Якщо можна, детальніше... Про той, інший світ. Ким ви там були? Хто були ваші родичі та друзі... й кого з них ви, може, зустріли тут?.

Ірена зітхнула. Закинула ногу за ногу (з іншого боку, що їй втрачати?..).

Вона набрала повітря в груди і заговорила.

Під кінець другої години бесіди пан Столь, із розумінням киваючи, обережно поцікавився:

— А скажіть-но, пані Хміль... Ви пам’ятаєте, коли у вас встановився... менструальний цикл?

Ірена вмовкла.

Те, що гуманітарну комісію цікавлять різноманітні питання, вона вже збагнула. Але це вже переходить усілякі межі...