Вона засміялася. Обіперлася на подушки. Ось воно!
Вона — БОЖЕВІЛЬНА... І не годиться в їжу... Її кров небезпечна для здоров’я вампіра. Вона — неїстівна...
Яке щастя...
* * *Вранці вона снідала в товаристві управителя Сіта; совалася, м’ялась і нарешті звернулася до здорованя з проханням:
— А чи не можна... переселити мене в іншу кімнату? Сьогодні знову... відчинявся люк... ну, посеред кімнати. Приходив юнак із білим обличчям, — переселіть мене, він не дає мені спати...
Управитель-охоронець довго і пильно її вивчав. Потім вибачився, вибрався з-за столу і поплентався у сусідню кімнату (Ірена чула, як він розмовляв з кимось по телефону).
Як вона й сподівалася, розділити з нею трапезу незабаром з’явився сам «гуманітарний експерт». Очі пана Столя сльозилися дужче (цікаво, скільки платить йому Семироль за поставлений Ірені діагноз?).
Вона перевела подих. Спокійно...
— Ви кепсько спали, пані Хміль?
Вона скривилася. Провела по очах тильною стороною долоні:
— На жаль. Відчинявся люк... у підлозі.
Психіатр кліпнув повіками.
— Він заважав мені спати! — вигукнула Ірена збуджено. — Прийшов і стояв над ліжком... Молодий хлопець із білим обличчям...
Очі гуманітарного експерта зробились як дві залізні кнопки в обрамленні запалених повік. Вони свердлили її — але вона не відвела погляду.
* * *Він мучив її запитаннями ще поспіль годину. Ірена відповідала. Брехала і плутала відчайно; часом їй здавалося, що вона переграє і каже зайве — але вона знала, що зніяковіти хоч на мить — означає провалити всю гру.
Нарешті, Столь скорботно стулив вузькі губи і пішов. Ірена залишилася в товаристві управителя-охоронця — чекати, як вона гадала, вироку.
Через деякий час машина гуманітарного експерта виїхала з двору і поповзла єдиною дорогою, що вела з гірського тупика. Майже одночасно відчинилися двері — і адвокат, якого Ірена не бачила майже добу, привітав її широкою батьківською усмішкою.
Пан Семироль знову мав здоровий, бадьорий, відпочилий вигляд; від чорних тіней навколо очей не залишилось і сліду.
— Ірено, який біс вас напоумив симулювати?
Вона мовчала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ четвертий“ на сторінці 12. Приємного читання.