Розділ третій

Вона криво посміхнулася. Забула зателефонувати літагенту. Можливо, всередині МОДЕЛІ у видавців інші запити?

Навряд...

Вона зустрілася з поглядом пана Семироля.

І мимоволі здригнулася.

Він вже не був схожий на Анджея. Але... Чому він так дивиться?!

Нібито відчувши її раптовий страх, Семироль відвів очі.

«Багатий упирем не вважається».

Успішний адвокат із прізвиськом Упир.

«...присутній тут не з професійного, а зовсім з іншого — корисливого й антигуманного інтересу...»

Про це треба подумати. Безумовно треба...

— Підсудна Хміль! Ваше останнє слово!

Вона підвелася раніше, ніж зрозуміла, чого від неї хочуть. І з хвилину простояла стовпом у напруженій тиші.

Власне, про що говорити?

«Ваш світ — МОДЕЛЬ»?

«Всі ви — плід фантазії одного божевільного чоловіка»?

«Я — людина з іншого світу, як ви можете мене судити»?

Вона глибоко зітхнула — і подивилася в той куток зали, де сиділи родичі жертв.

Її пересмикнуло, але вона знайшла в собі сили заговорити:

— Я...

Скам’янілі обличчя. Ненавидні очі. Зовсім недоречно — спогад про ті фотографії, що підсовував їй слідчий, ті страшні фотографії...