Розділ другий

Адвокат кивнув — нібито невмотивована упертість підслідної втішила його:

— Гаразд... Ви часто миєте руки?

Вона мовчала, збита з пантелику.

— Ну, після того, як доторкнетеся, скажімо, до дверної ручки... є бажання вимити руки з милом?

— Іноді є. Іноді немає... Якщо ручка не брудна...

— Чому у вас немає дітей?

Вона здригнулась. Адвокат дивився їй просто у вічі — рівно і спокійно. І вимогливо.

— У мене ще можуть бути... — сказала вона відвертаючись. — Мені лише трохи за тридцять...

— А чому ви не обзавелися потомством раніше?

Ірена знала, що десь через півгодини після закінчення розмови їй спаде на думку в’їдлива відповідь нахабі. А зараз — годі й намагатися, нічого путнього вона з себе не вичавить...

— Гаразд, — адвокат знову кивнув, ніби її мовчання послугувало для нього відповіддю. — Розкажіть мені тепер, як ви зі свого боку уявляєте те, що трапилося з вами. Адже ви не визнаєте провини — але якесь пояснення того, що трапилось, у вас є? Вас обмовили? Підлаштували? Вороги? Недоброзичливці?

— Не знаю... — сказала Ірена стомлено. — У моєму будинку хтось був... перед моїм приходом... палив ганчірки в каміні... я гадала, що це мій колишній чоловік...

— Але ж сусідський хлопчик бачив вас. Вірніше, він бачив жінку, схожу на вас...

— Поки ви зі мною розмовляєте, — сказала Ірена, — справжня маніячка бродить навколо того будинку... І кожну хвилину може когось убити.

— Так, це було б вам на руку, — серйозно погодився адвокат. — Якби вбивство з цієї ж серії повторилося, поки ви за ґратами — це був би вагомий аргумент на вашу користь...

Ірені захотілося вдарити його по обличчю.

Зараз їй згадався чубатий Валько — як він заглядає за паркан... боязко позираючи на Сенсея...

І оті фотографії, що показував їй слідчий...

Вона мовчала. Вона ще жодного разу в житті так нікого і не вдарила. Хіба що Анджея — після того випадку на пляжі...

— Скажіть, пані Хміль... Ви відчували сексуальну насолоду при інтимному спілкуванні з вашим чоловіком?