Ірена лежала на тапчані, до підборіддя натягнувши сіру ковдру. Перед сном їй спало на думку перечитати голі рядки у власнім записнику — і, скорботно похитавши головою, вона впевнилася, що нової повісті не буде.
Минуло (за її підрахунками) близько шістдесяти годин із часу її входу в модель. Значить, експерти втомились і вечеряють. Може, пан Петер продумує аварійні варіанти...
«Згортайте, пане Петере, усе, — думала вона, перевертаючись на тапчані. — Згортайте до біса цю ідіотичну МОДЕЛЬ. Бо коли Анджей дійсно... якщо його немає — то і моя місія не має сенсу. А якщо...»
Вона закусила губу. Навіщо слідчому брехати? Немає сенсу... А навіщо Анджею прикидатися мертвим?
Справді, навіщо?..
Хіба можна знати заздалегідь, що спаде на думку Анджею?
...Одного разу — на пікніку, на пляжі — він пірнув під водою в зарості очерету і звідти спостерігав, як уся компанія на чолі з Іреною шукає його, потроху тверезіючи, а потім, впадаючи в істерику, гукають, метушаться, промацують жердинами дно...
Ірена пам’ятала, як білий пісок перед очима ставав чорним. Що це таке — чорний пісок?..
Імовірно, він хотів пожартувати. Він хотів сховатися лише на хвилинку — але там, в очеретах, його спостигла чергова геніальна ідея, і він якось забув і про час, і про приятелів, і про дружину...
Тож чого можна очікувати від такої людини?!
Ірена тяжко зітхнула і натягла на голову сукняну ковдру.
* * *Слідчий показав їй фотографії з місця злочинів. Вона глянула мигцем і з жахом відвернулася:
— Ні... я не можу на таке дивитися...
Слідчий скептично стиснув губи:
— Ви справді такі чутливі?
— Ви мене не змусите дивитися на це, — повторила вона, відчуваючи, як німіють щоки, бо схлинула кров. — Це...
Вона замовкла.
Що ж ти зліпив, чудовисько?! Не виправдовуйся, мовляв, у вашому «зовнішньому», реальному світі й не таке буває... Це ти зліпив МОДЕЛЬ — ти й відповідаєш за це... за ці фотографії теж!..
Ірена підвела очі до білої стелі. Ніби очікувала зустріти глузливий погляд колишнього чоловіка.
— Я не винна, — повторила вона через силу. Усоте, напевно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ другий“ на сторінці 19. Приємного читання.