Розділ тринадцятий

— Ти ж юрист, — сказала вона неохоче. — «Злочинна бездіяльність» — цілком усталений термін...

— Але ж це в критичних ситуаціях!.. Наприклад, я бачу, як старенька хоче перейти через вулицю. Я можу допомогти їй, а можу й не втручатись... Тож Провидіння вважатиме це злочинною бездіяльністю? Особливо якщо стареньку, наприклад, зіб’є вантажівка?

— Тут немає вантажівок, Яне, — Ірена відмахнулася жестом слабкої руки.

— А ще отаке питання... Навіщо твоєму Анджею знадобилося влаштовувати тут фальшиве середньовіччя?

— Він такий же мій, як і твій, — стріпнулась Ірена.

Семироль знизав плечима:

— Думаю, це спрощення — спеціально для чистоти експерименту... Ірено, а...

Він затнувся. Одвернувшись, підкинув хмизу у вогонь, торкнувся повіки, що сіпалась:

— Ірено... Ота, вибач на слові, МОДЕЛЬ, яку я звик вважати світом... теж спрощена?

— Не знаю, — сказала Ірена чесно.

Семироль помовчав. Спалахи багаття робили його обличчя молодшим і трохи шляхетнішим, ніж при сяйві дня.

Зійшов місяць, Рек почав марити.

Він бурмотів то голосніше, то невиразно; Семироль засинав і прокидався. Ірена сиділа без сну.

— Садіть розсаду на ґрунт... пора... — шепотів Рек.

Ірена згадувала, як він прогнав од неї чіпкого крамаря, що вирішив не проґавити свою удачу. І як вихопив стару жінку з-під жахливої бочки.

— Не стійте так близько... — борсався Рек у лихоманці. — Відійдіть... відійдіть...

Ірена закутувала його плащем, торкалася лоба, просоченої кров’ю пов’язки.

Вона згадувала вираз його обличчя, коли він почув, хто батько Ірениної дитини. Там, у печері, за кілька годин до неминучої загибелі, майже в цілковитій темряві — ліхтар ледь горів, а диви-но, Ірені врізалось в пам’ять його обличчя (напевно, тому, що ніколи більше вона не бачила його ТАКИМ).

— Я — не вони... — бурмотів Рек. — Я не вони... я не буду, я не стану... Подивися в себе... ящірка здатна змінювати колір... Ти — як трава, як земля... Але... ти не вмієш каятися... ти не людина. Хамелеон... сказав... що в моєму каятті... хіба воно здатне... когось зігріти або нагодувати?..

Ірена схилилася нижче. Взяла в свої руки долоню лицаря, зціпила зуби, бо від запаху крові її нудило.