Розділ тринадцятий

Семироль прокинувся вмить і беззвучно. Узяв її за плечі. Блиснув у темряві оком.

— Що?..

— Яне... — Ірена витерла сльозу, що скотилася на підборіддя. — Я знаю, де вихід... із МОДЕЛІ. Де ворота.

У будь-якому селищі знаходились охочі надати допомогу пораненому. Ірена дивилася на них із мимовільною відразою, навіть не помічаючи, що уподібнюється при цьому безкорисливому лицареві.

Рек майже не приходив до тями.

Тяжкопораненим не слід подорожувати на розсохлій підводі. Для лицаря це безчестя, а для ран — труський повіз... Будь-який знахар сказав би про це при першій-ліпшій нагоді. Ірена не слухала нікого.

— Потрібні антибіотики, Яне... справжня медицина... Тут у нього немає шансів... Треба швидше...

Вони збилися з путівця. Блукали цілий день. Закінчувалися гроші, бракувало харчів, Рек усе глибше провалювався в марення, але жодного слова із «Розкаяного» Ірена більше не почула...

Потім вони в’їхали в густий ялинник. Дерева загорожею стояли вздовж дороги, й Ірена закусила губу, бо до заповітної мети залишалося трохи більше години шляху...

— Нас переслідують, — сказав Семироль обернувшись.

Дорога була порожня. Ні звуку, окрім пташиної метушні...

Семироль шмагонув мула.

— Ірено! Ти точно знаєш, куди йти?

— Ми увійдемо разом, — сказала вона похололими губами. — Ми увійдемо разом... Канал... Він для мене... Але він витримує... того, хто близько... як у казці про дівчинку і срібні черевички... той, хто тримався за неї, він...

Вона верзла якісь нісенітниці і з жахом розуміла, що не може зупинитися. А віддалений тупіт копит чувся уже зовсім виразно, для цього не потрібен був слух Семироля.

— Яне, швидше!.. Та швидше ж, Яне!.. Ми повернемося... все буде добре... Ми просто зникнемо з очей отих дурнів, хутчіше, Яне!!

Колеса стрибали по вибоїстому путівцю. Ірена притримувала голову Река, і все таки раз чи двічі він ударився потилицею...

Клятий мул просто не вмів рухатися швидше, хоч забий його на місці!

— Ірено, спокійно, я кажу... Якщо побачимо, що не встигаємо — побіжиш уперед, а я постараюся прикрити...

Підйом. Спуск. На пагорб злітають, ніби з-під землі, п’ятеро вершників на баских конях...