Розділ «17»

Через декілька секунд присутні у кабінеті почули, здавалося, той самий голос, але вже вкрай неспокійний, тремтячий, який зривався на крик:

«Алло, алло, диспетчерська!..»

«Диспетчер слухає».

«Скажіть, будь ласка, як можна перекрити газ у квартирі, не заходячи до неї? Де є вентиль усього будинку?..» І потім неголосно: «Скажіть, якщо в квартиру проходить газ, через скільки часу людина учадіє?»

«Ви що, п’яні?! Не хуліганьте! — пролунав з магнітофона суворий жіночий голос. — Кажіть, що трапилося? Ваша адреса?»

Секунда мовчанки — щось клацнуло, і у телефоні запищали сигнали відбою. На другому кінці проводу поклали трубку. Минуло ще кілька секунд, і телефон у диспетчерській задзвонив знову. Знову пролунав уже знайомий благальний і плачливий голос: «Зрозумійте мене правильно…» — і знову сигнал відбою…

Більше на стрічці диспетчера «Київгазу» цей голос не з’являвся.

Співак міняв касети і програвав тільки цю фразу: «Зрозумійте мене правильно…». В обох випадках голос, без сумніву, належав одній і тій самій людині.

— Запросимо фахівців, — сказав слідчий, — і перевіримо наше спостереження, щоб воно стало доказовим… Довгий час, — говорив далі, — запис звуку на плівці не вважали за речовин доказ. Ви, Дмитре Івановичу, певне, і раніше стикалися з цим. Але тепер з’явилися нові — останнє слово техніки — високоточні аналізатори мови, і це дало поштовх судовій фоноскопії — наймолодшій галузі криміналістики… Тим часом подумаємо, як бути далі, якщо експерти установлять, що дзвонив до «Київгазу» саме Павленко, — закінчив Співак, передаючи касети назад Струцю, який сховав їх у дипломат.

— Еге ж, — похопився слідчий, — треба зняти у «Київгазі» ще одну копію з дотриманням усіх процесуальних правил або вилучити оригінал…

Коваль кивнув.

— То чому все ж таки він дзвонив у диспетчерську? Нащо це йому було? Зв’язано це із Журавлем чи просто з п’яних очей? Хоча чому це раптом дзвонити саме до «Київгазу», запитувати, як перекрити газ і коли вчадіє людина? — вголос міркував Співак. — Думки і версії можуть бути всякі… Як ви вважаєте, Дмитре Івановичу?

Коваль так само роздумливо промовив:

— Безумовно, це не просто п’яна витівка. Чого раптом дзвонив би? Епізод цей вписується у події. Адже за кілька хвилин після цього, на початку дванадцятої, сусід-офіцер, що підіймався сходами, застукав Павленка біля дверей Журавля у дуже непривабливому вигляді: скуйовджений, у пантофлях і накинутому на плечі халаті, з-під якого визирала білизна. Що він робив під дверима Журавля після дзвінка до «Київгазу», точніше, що намагався зробити? І друге питання: звідки він телефонував — з своєї квартири чи від Журавля?.. Гадаю, що із своєї. Бо навряд йому треба було розпитувати у диспетчера, де є надвірний вентиль, якби в цей час був у квартирі сусіди і хотів припинити витік газу і цим приховати сліди злочину… Узяв би та й перекрив…

— А відбитки пальців на плиті? — спитав Струць. — Може, побоявся торкати краника?

— Так, усе це треба ще продумати, — погодився Коваль. — У мене немає сумніву, що це дзвонив Павленко.

Але його запитання диспетчеру: «Через скільки часу людина вчадіє від газу?» — мене вкрай дивує. Це ж видати себе з головою! Не такий він вже дурень…

— От ви казали, Дмитре Івановичу, — задоволене промовив Співак, — що у вас нічого нового, істотного по справі Журавля немає, а хіба цей епізод з «Київгазом» не істотний?! Чого вже більше! Гадаю, ми на прямій дорозі. Хоч, звичайно, з одного цього епізоду обвинувачення не складеш. Тим більше що доказ це не прямий, а побічний, який установлює тільки проміжний факт. Дзвонив, а не вбив. І що вода погасила вогонь у пальнику, не бачив. Бачив чи не бачив, здогадався перекрити газ чи не здогадався?.. Довести такий злочин справа непроста… Ось бачите, Дмитре Івановичу, повністю підтверджується моя думка, що будь-які логічні побудови без твердих, неспростовних фактів стоять на піску… Загалом сумніви є, — говорив далі Співак, але знаєте, товариші, контури обвинувачення уже вимальовуються… Уточніть деталі, про які ми говорили, і прокуратура закінчить слідство по обвинуваченню Павленка. — Я ж казав і знову повторюю, — задоволене підсумував він, — факти, факти і тільки факти! На них усе й будується… Ось з’явився епізод з «Київгазом», і все почало прояснюватися…

— Сперечатися не буду, — змушений був погодитися Коваль. — Але ще треба багато що з’ясувати у самого підозрюваного. Адже по-справжньому з ним іще не бесідували.

— Павленка я викликав на ранок.