Розділ LXXVIII ОБМІН КІНЬМИ

— Я не жартую, сеньйорито.

— Тоді він ваш! — мовила Ісідора, зіскочивши з сідла й беручись розстібати попругу. — Сідлами нам помінятись не можна — ваше для мене завелике.

Колхаун так зрадів, що йому аж слів забракло. Він мовчки кинувся допомагати їй знімати сідло, а тоді швидко зняв своє.

Не минуло й п'яти хвилин, як обмін було закінчено. Сідла та вуздечки лишилися за попередніми власниками.

Ісідорі вся та міньба здавалася чимось кумедним. Поки вони мінялися, вона насилу стримувала сміх.

Колхаун поставився до цього цілком поважно. Він ні на мить не забував про свою мету — вона була для нього над усе.

Вони роз'їхалися без зайвих слів — тільки коротко попрощалися. Ісідора рушила далі на «американцеві», а відставний капітан поїхав до Каса-дель-Корво на сірому мустангу.