TextBook Валя одкашлявся і почав:
– Клєточка, клітинка – це значить так… кожна рослинка, кожний живий організм складається з маленьких частинок, їх звуть кліт…
Одностайний регіт не дав йому закінчити:
– Не туди, Валю, попав!
– Не в ті ворота заїхав!
Валя оторопів: регіт був добродушний, певний, щирий. Наперед вискочив руденький, босий, у білих штанях чоловічок і одрапортував:
– Клєточка – це значить от що: так, як треба, щоб люди були безроднії, без отця-матері, от їх будуть виводити у такій кліточці, як, скажемо, курчат.
– Хто це вам наказав такого?
Виявилось, якась лікарка читала в селі лекцію.
– То вона, певне, не так казала?
– Ну, скажи, коли ти вчений, як саме.
А дід однією рукою взявся за бік, другою велично показував уже на верх шовковиці, що росла за тином:
– Отож лізь, вражий сину, на цю шовковицю та прокукай мені разів із десять зозулею, щоб не задавався, що все знаєш.
– Та підождіть, та як же… – почав було сперечатись Валя. Загули. Зареготали:
– Не хочеться?
– Ну, добре, ну, добре, – мимрить збитий з пантелику Валя, – хай буде так… тільки…
Швидко, швидко покарабкався на дерево. Незабаром у гіллях кувала хрипко зозуля.
А дід Маркіян гладив довгу свою бороду; походжав коло тину, насмішкувато око щурив:
– І де вона видралась така зозуля, що в спасівку почала кувати?
– Київська бачте, вчена, – реготали люди. Зліз Валя червоний-червоний, кусає губи, напружує всі сили, щоб утриматись: от-от бризнуть із очей сльози. Замовк, затих, тільки чмихає носом. А дід Маркіян моргнув через плече сусідам, задирає знову:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Олив'яний перстень » автора Васильченко Степан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XVII“ на сторінці 2. Приємного читання.