Розділ «ЕПIЛОГ»

…Iшов Новий Рiк.

Почався не зовсiм весело, i, коли гадати на водi, з воском i як «Свiтлана», – не весело на цiлi довгi – короткi мiсяцi.

…Крiзь мряку, туди в степ, маячiв зелений огонь семафора.

…Льоля пройшла вже Тайгайський мiст i стукала в дверi.

Раптом iз станцiї вилетiв потяг.

…А коли увiйшли в кiмнату, чули, як далеко в степу кричав паровик:

– Гу-у!..

…Сказав товариш Огре:

– Альошо, у мене болить голова. Будь ласка, подай графин.

Сказала Льоля:

– Води в графинi нема. Хай набере з крана. Горбун пiдiйшов до столика, де лежали героїчнi п’єси, i взяв склянку. Потiм некрасивий карлик Альоша подумав, що завтра йому треба йти в райком.

…А за стiною мадам Фур’є, очевидно взяла вiолончель.

I знову чути було зажурну пiсню з Бордо – з далекого города загоризонтної Францiї.

Мадам Фур’є, мабуть, стрiчала Новий Рiк.