Розділ «10»

– Не знали? – фантаст посміхнувся як скривився, знизав плечима. – Загалом, дивно.

– Микола Григорович нас не інформував.

– Ну то я вас інформую. Він платить. Щомісяця. Шалені гроші.

– Ви вже нас вибачте… – почав Ярковський.

– Вибачу, не вибачу – один хрін. Життя, малята, це танго на мінному полі, – Бусурманко підвівся з зусиллям, хекнув, згадав чортів і клятий артроз, виглянув у вікно. – Я так пропоную: ми з вами сядемо надворі, в альтанці. Там і побалакаємо.

– Там дощ іде, мокро, – зморщила носик Sаня.

– В альтанці сухенько й повітря свіже. А в хаті така розмова не піде… «Ізабеллу» вживаєте?

– Чому ні? – знизав плечима Ярковський.

– В цьому сорті метиловий спирт присутній. Кажуть, в Європі заборонили.

– А мені «ізабелла» подобається, – заявила Sаня. – Солодке і присмак прикольний.

– Прикольний, так, – погодився фантаст. – Тоді йдіть до альтанки, сідайте там, а я зараз усе приготую.

Обплетена виноградом альтанка виявилась просторішою, аніж здавалось з вулиці. В ній легко могла розміститись компанія з дванадцяти, а то й п’ятнадцяти персон. Дошки столу вкривала витерта церата, на ослонах розклали загорнуті в пластик матрацики. Не встигли вони розміститись, як у Ярковського знов заспівав сотовий. Під час короткої розмови він видобув з кишені блокнот, записав в ньому числа.

– Знов Мурчик? – не втримала цікавості Sаня.

– Ага, – Ярковський обвів записане подвійним картушем. – Неоніла Соскіна, себто звізда естради Ліна Бурис, післязавтра, разом з чоловіком, повертається з гастрольного турне.

– Нас до них на гарматний постріл не пустять.

– Порадимось з Осинським, – сказав Ярковський. – Упс. Ці матрацики з’їжджають… Слизькі, зараза, як ті медузи.

– Краще, ніж голі дошки, – Sаня провела по матрацику долонями, потім дістала вологі серветки, обтерла пальці. – А взагалі, Ярковський, скажи мені чесно: нам конче потрібні ота співунка з її турком?

– Здалось би поспілкуватись. Ми надто мало знаємо про салон, його правила, атмосферу, відвідувачів. Це ж була система, зі своїми законами і традиціями, все це треба вивчити. Я хочу співставити враження різних людей, дізнатись дрібниці, перш ніж полізу у петлі. Сама маєш знати, там буде купа збочених натяків на різні дурні обставини. Принцип розімкнутого лабіринту. Треба до того хоч трішки зорієнтуватись.

– В цій справі забагато пасажирів.

– Маєш рацію, мала… – кивнув Ярковський. Він хотів щось додати, але до альтанки вже зайшов Бусурманко. Господар приніс п’ятилітрову сулію, бокали, кошик з фруктами, хлібом і нарізаним сиром.