Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

Педагогіка мистецтва

Учитель мистецтва в практичній роботі має пам'ятати, що всіх дітей однаково вчити неможливо, тому що всі люди різні. Тому актуальним у навчанні школярів має бути використання диференційованого навчання, яке передбачає сприймати дитину як неповторну особистість. Основною метою диференційованих завдань має бути пробудження і підтримка творчого ставлення та пізнавального інтересу до будь-якого виду мистецької діяльності на кожному етапі уроку. Диференціація навчання має знижувати навантаження учнів і підвищити мотивацію навчання, передати радість успіху в розумовій праці, попередити неуспішність; створити ситуації успіху в навчальній діяльності; турбота про емоційне благополуччя на уроці.

На сьогодні перед учителем мистецтва постає об'єктивна проблема, яка пов'язана з протилежністю між зростаючою потребою розвитку в учнів художнього мислення і на його основі художньо- творчого потенціалу і не сформованості умов, перш за все системно- організаційних, для такого розвитку. Передусім, це психолого- педагогічні умови, за яких відбувається художній розвиток молодших школярів. Одним з головних соціально-психологічних моментів дитячої творчості є створення ситуації успіху. Вона дозволить підтримати і розвинути інтерес до творчої діяльності, стимулювати емоційну мотивацію до неї. Це може статися лише тоді, коли імпровізаційно-творча гра існуватиме в умовах педагогіки співробітництва. Для створення умов естетичної творчості необхідний особовий, тип педагогічних відносин і педагогічного спілкування. В його основі має бути діалог дитини через її творчість із дорослим світом як на уроці, так і в позакласний діяльності.

Проблема "вчитель-учень", що нерідко виникає в процесі виконавської діяльності, досить складна. У кожному конкретному випадку вона виглядає по-різному, хоча основа найчастіше одна: диктат – з боку вчителя і прагнення вийти з-під цього диктату, небажання примиритися з ним – з боку учня. Багаторічне навчання під керівництвом учителя може призвести до нівелювання індивідуальності учня, своєрідності художніх уподобань, пасивності, невпевненості у своїх силах. Наступна проблема пов'язана з прагненням учителя якомога швидше досягти певного результату. При цьому вузька спрямованість учіння на результат, на успіх може завадити розвитку особистості, привести до вироблення прагматичної позиції. Тому важливо прагнути до єдності результативної та процесуальної мотивації поведінки учня, його спрямованості на результат і на спосіб навчальної діяльності. Самостійно засвоєне в процесі учіння є більш стійким, органічним, результативним і приносить учневі більше задоволення, що дуже важливо. Але коли учень, наприклад, після прослуховування твору бере за основу роботи над твором виконання його відомим музикантом, це може призвести до втрати оригінального ставлення до оцінки музичних творів, втрати індивідуальності учня, деформувати його "Я". Це може статися лише тоді, коли творчих результатів у виконавській діяльності дозволяють досягнути процес учіння, що виражається в емоційній насиченості, технічній свободі, змістовності й самостійності виконавської інтерпретації мистецького твору.

Важливого значення в річищі гуманно-естетичного підходу до забезпечення прогресивного розвитку мистецької освіти набуває також визначення такої умови, як створення позитивної атмосфери навчання на уроках мистецтва. Цей аспект організації уроку є надзвичайно важливим критерієм реальної турботи вчителя про емоційне і психічне самопочуття дітей під час занять. Гострою проблемою залишається перевантаження змісту інформативним і фактичним матеріалом, частою є невідповідність обсягу програм, їх складності нормами навчального часу, які визначено в навчальних програмах. Учителі намагаються дати якомога більше інформації учням, перетворюючи урок на монолог.

Навчання в сучасній школі, об'єктивна зумовленість до підвищених вимог у досягненні його результатів спричиняють перенапругу дітей, їх перевантаження, потребу у надто інтенсивній мобілізації зусиль. Вважаємо, що необхідно привчати учнів самостійно пізнавати інформацію, осмислювати її, діяти і творити. Але запобіганню перенапруги дітей має сприяти різноманіття форм роботи, в яких школярі виражають себе у різних видах мистецької діяльності – сприйманні, виконанні, творенні. Аби вільно виявляти свої враження від художніх творів, дітям потрібні свобода і безпека. Для цього вчитель має створити доброзичливе середовище, в якому учні відчули б, що до їхніх ідей, відповідей, запитань поставляться з повагою, якими б вони не були. Важливо дати дитині зрозуміти, що її думки поважають, розуміють, вони мають певну цінність.

Цілеспрямовані спостереження переконують, що прямі втручання типу рекомендацій не тільки не допоможуть, а матимуть протилежний ефект. Для ефективного формування мистецьких здібностей учнів, уміння переключати та концентрувати увагу, уникати стресу у відповідних ситуаціях та ін. учитель має користуватися опосередкованим впливом. Під опосередкованими педагогічними діями слід розуміти вплив на побічний компонент діяльності, реалізація якого сприяє досягненню основної мети.

Учитель мае орієнтувати дитину на прагнення до найповнішого розкриття змісту мистецького; твору, а не на довільне подолання стресових емоцій. Особливо сприятливою виявляється ситуація, коли школяр може відчути вплив "Власної виконавської діяльності (у концертних виступах перед дитячою аудиторією). Коли ж дитина грає або співає перед школярами, результат її діяльності визначається не тільки якістю виконання музики, а й характером її впливу на дітей. Учитель, що ставить перед учнями мету – викликати у дітей естетичне задоволення, – опосередковано знімає непотрібну напругу у школярів, гальмує негативні емоції страху. Це стимулюватимеш до самостійного оволодіння тим чи іншим твором мистецтва. Тому завданням уроків мистецтва щодо забезпечення психологічної розрядки дітей можуть бути: зацікавлення і захоплення дітей мистецтвом, створення на уроках особливої піднесеної і творчої атмосфери, що мала б сприяти розвитку дітей у різних видах мистецької діяльності. Наприклад, звучання спеціально дібраної музики має впливати на емоційну та духовну сфери розвитку особистості, підсилити почуття впевненості у собі, підвищити результативність навчання.

Завданням для вчителя має бути налагодження контакту з дітьми, довірливого, товариського спілкування з ними, з повагою до їхніх думок і вражень, що допоможе школярам відчути себе розкуто і невимушено на уроках, збільшуватиме їх інтерес до занять мистецтвом і сприятиме-творчості. Атмосфера доброзичливого ставлення вчителя до учнів і дітей між собою має досягатися шляхом створення емоційно стимулюючого шкільного навчального середовища, ініціативи учнів, встановлення конструктивних міжособистісних стосунків у класі. Забезпечення психологічної розрядки дітей на уроках мистецтва в школі потребує психологізації педагогічного спілкування, підвищення рівня комунікативної компетентності вчителя, тому що часто будь- який зміст спілкування вчителя і учня знецінюється психологічно неграмотною комунікацією. Навчально-виховний процес на уроках мистецтва буде гуманним, з позитивною атмосферою, якщо вчитель оточить дитину образами добра, любові, краси, відданості, справедливості, поваги, співпереживання; спрямує погляд учня на свій власний, духовний світ і допоможе знайти й осягнути свій шлях, місію, призначення. У мистецькій освіті має бути закладений напрям дати учням шлях до самопізнання, до осягнення у собі істини, лише тоді буде виконано завдання уроків мистецтва щодо забезпечення психологічної розрядки дітей.

Запобігання уникнення втомлюваності дітей на уроді мистецтва залежить від педагогічних умінь, майстерності вчителя, тобто як він зуміє організувати і реалізувати виховні, освітні й розвиваючі можливості мистецького матеріалу. Для успішного розв'язання цього завдання вчитель має творчо підійти до побудови гнучкої структури уроку, глибокого вивчення творів і їх підбір відповідно до вікових особливостей учнів, їх мистецької підготовки. Продумуючи емоційний рисунок уроку мистецтва, вчитель має підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги. Плануючи урок, учитель має враховувати ступінь фізичного, розумового та емоційного навантаження учнів.

Щоб уникнути втомлюваності дітей на уроках мистецтва, вчитель має прагнути до урізноманітнення видів діяльності, можливості їх зміни, активізації учнів та забезпеченні їхнього мистецько-творчого розвитку. Добір різного та цікавого для дітей навчального матеріалу має сприяти формуванню творчих здібностей школярів, підтримці мистецьких інтересів дітей, уникненню втомлюваності молодших школярів на уроках мистецтва в школі. Під впливом мистецтва розвиваються такі елементи творчого мислення, як образність, уява, фантазія, що активізують емоційно-чуттєву сферу дитини. Естетичні емоції супроводжуються напруженням інтелектуальних сил, які об'єднують естетичні переживання і пізнання. Глибина розбуджених почуттів є однією зі спонукальних сил творчої діяльності дітей, максимальному уникненню їх втомлюваності на уроках чи в позакласній діяльності.

Учні здатні до продуктивної творчості. Імпровізація торкається різних аспектів творчого розвитку учнів на уроках мистецтва, але успіх імпровізації учнів має залежати від уміння вчителя створювати проблемну ситуацію і від того, наскільки органічно імпровізація включена в урок. Дитяча гра за своєю сутністю близька до художньої діяльності і полягає в можливості імпровізувати, творити не стільки з орієнтацією на результат, скільки для насолоди вільним виявленням власних сил, здібностей і можливостей особистості, а отже й уникнення втомлюваності дітей на уроках мистецтва.

У мистецькому сприйманні виявляється спостережливість, уміння підмітити незвичайне, простежити динаміку розвитку мистецьких образів; у процесі виконавської діяльності – музичних іграх, співі, рухах під музику; у творчій діяльності учнів – як створення дітьми мистецьких образів на основі засвоєних знань.

Специфіка ритмічного виховання школярів обумовлюється віковими особливостями розвитку і сприйняття дітей. Учитель в своїй роботі має враховувати, що виконання одноманітної роботи або довготривале перебування в однаковому положенні швидко втомлює дітей.

У мистецькій творчості провідну роль відіграє синтез емоційного відгуку з мисленням, абстрактного і конкретного, творчої уяви і активності, здатності швидко приймати рішення. Творчість дітей пов'язана з самостійними діями, з умінням оперувати відомими їм уявленнями, знаннями, навиками, застосовуючи їх у нових умовах, у різних видах мистецької діяльності. Процес мистецького пізнання в атмосфері творчості набуває розвивального характеру.

Тому, за умови використання різноманітних видів діяльності, можливості їх зміни, активізації учнів та забезпечення їхнього творчого розвитку, творчого підходу вчителя дитина зазнає радість, задоволення та переключення уваги з одного виду діяльності на інший. і таким чином уникає втомлюваності на уроці мистецтва в школі;

Отже, за рахунок підвищених вимог у досягненні результатів, діти відчувають перенапругу, потребу у надто інтенсивній мобілізації зусиль. Через те уроки мистецтва мають забезпечити створення позитивної атмосфери навчання за рахунок доброзичливого ставлення вчителя до учнів і дітей між собою в навчальній і позакласний діяльності, різноманітних форм роботи, в яких школярі виражали б себе у різних видах мистецької діяльності – сприйманні, виконанні, творенні. Максимальне уникнення втомлюваності дітей на уроках мистецтва та у позакласній роботі залежить від майстерності вчителя, який має активізувати учнів, сприяти Їхньому творчому розвитку, підтримці необхідного емоційного настрою, переключенню уваги учнів за рахунок зміни видів діяльності та процесом їх зацікавлення.

Однією із дієвих педагогічних умов осучаснення мистецького навчання в школі є забезпечення пріоритетності практичних форм мистецької діяльності, спрямоване на освоєння учнями мистецтва, насамперед у процесі активної мистецької діяльності. Успіх мистецького навчання школярів залежить від урахування вчителем вікових особливостей дітей, володіння методикою роботи з ними. Учитель має володіти прийомами активізації інтересу й уваги до учнів. Основні з них – емоційний контраст і діалогізація мономовлення (учителі схильні до монологу).

Мистецька діяльність може бути творчою, якщо брати в ній активну участь: драматизувати пісні, тлумачити їх, придумувати ритм тощо. Діти мають можливість імпровізувати або творити на близькі та знайомі сюжети. Заняття будь-якою імпровізацією не тільки творчо має активізувати дитину, але: й вплинути на розвиток її слухових здібностей.

Наприклад, . одним із важливих засобів самостійної творчої діяльності має бути музикування на дитячих музичних інструментах- іграшках (одні діти грають на металофонах, а інші – виконують поспівки "Співаймо", "Слухайте нас", "Стоїмо на місці", "Вгору ми йдемо", "Ми крокуємо вниз"). Музикування учнів на дитячих інструментах, імпровізація різних ритмів, музичних зворотів; відтворення сприйняття, підбір розучених мелодій, ритмічний супровід до виконуваних пісень формує активну музичну діяльність дітей.

Ритмічний супровід, організований на слуховому контролі, має сприяти розвитку відчуття часу – "переживання” змінюваних тривалостей, рівного темпу і метричної пульсації, а отже дати змогу вчителю залучати молодших школярів до активної музичної діяльності. Навчальна мета такої діяльності має визначити не лише закріплення самостійних навичок гри за нотними знаками, а й концентрацію всіх умінь і навичок у єдиний комплекс, що має забезпечити самостійність виконання музично-ритмічних завдань. У процесі музикування діти мають навчитися елементів музичної грамоти, в них розвивається слух.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ
  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.