Упровадження етапно-фазової послідовності використання на уроках музики ритмічних і звуковисотних інструментів має уможливити органічне поєднання теоретичних знань учнів з музично- практичною діяльністю, що має активізувати музичну діяльність дітей та підвищити якість уроків музики в школі.
Мистецький розвиток особливо має проявитися в активній самостійній діяльності. Якщо слухання музики викликає співпереживання, співчуття тому, що в ній виражено, породжує асоціації, то можна говорити про творчий характер процесу слухання. Для того, щоб діти були активні під час слухання, ритмічних рухів вчителю необхідно створити проблемну ситуацію: запропонувати дітям вслухатися в музику і спробувати визначити її характер, про що вона розповідає, які думки і почуття викликає, за допомогою яких засобів музичної виразності.
На уроках музики перш ніж привчати дітей слухати музику у виконанні симфонічного оркестру, треба продемонструвати їм зблизька скрипку, віолончель, флейту, фагот, трубу, показати їх звучання, розповісти про кожен із них. Це має пробудити у дітей інтерес, у них має з'явитися бажання самостійно прослухати симфонічний оркестр, спробувати відрізнити звучання інструментів. Щоб розвивати естетичні почуття дітей, слід не втрачати можливості безпосереднього спілкування з природою, а особливо слухання голосів птахів, упізнавання їх, розуміння. Елементарний аналіз музичних творів, усвідомлений, посильний розбір елементів форми, словесне визначення переваг мистецького твору, його змісту, що є неодмінною умовою сучасного навчання мистецтва, не повинно затуляти практичні підходи до навчання дітей мистецтва.
Використання наочності на уроках мистецтва – шлях розвитку творчої активності. Залежно від конкретної дидактичної мети, змісту, матеріалу на уроках мистецтва практикуються різноманітні види унаочнення – таблиці з нотної грамоти, плакати з піснями, діафільми, малюнки, навчальні кінофільми, показ рукою напрямку руху мелодії або застосування пальців лівої руки як нотного стану. Наочними, засобами можна користуватися на всіх етапах навчального процесу: під час початкового ознайомлення з матеріалом, його закріплення, а також для контролю знань під час проведення підсумкових уроків з певної теми.
Крім дидактичних завдань, дидактична гра має виконати виховні функції: збагатити духовне життя школярів, навчити їх спілкуватися, розвинути дитячу ініціативу, посприяти формуванню колективізму. Введення в шкільне життя дидактичних ігор має викликати в учнів радісний настрій, створити оптимістичний ритм їх навчання і виховання, благотворно вплинути на емоційну сферу дитини. Дидактична гра має підвищити інтерес до навчання, дати можливість кожній дитині випробувати свої сили, пережити хвилювання успіху, піднести самооцінку. Отже, дидактичні та виховні функції мистецько- дидактичної гри мають сприяти активізації мистецької Діяльності учнів.
Для реалізації кожної складової зазначеної теми необхідна активна робота самих школярів, адже пасивного, байдужого учня мистецько грамотним і естетично вихованим зробити неможливо. Використовуючи запропоновані прийоми впродовж усього заняття вчитель має тримати учнів в атмосфері зацікавленості й активності.
Активізації мистецької діяльності має сприяти робота з узагальнення знань про мистецтво, активізації емоційного ставлення школярів до мистецтва, прийом емоційної драматургії. Застосування міжпредметних зв'язків має розширити світогляд учнів, сформувати вміння і навички самостійного мислення. Використання наочності та дидактичних ігор на уроках мистецтва має піднести емоційність дітей, захопленість, цікавість, стимулювати мислення, уяву.
Спонукання учнів до усвідомлено-ціннісного сприйняття мистецтва спрямоване на критичне осмислення мистецтва, а не бездумне її поглинання. У загальній проблемі мистецько-естетичного розвитку школярів актуальною має бути сфера формування орієнтацій дітей на цінності мистецької культури. Головним питанням має бути скерування в сучасних умовах педагогічних дій із формування правильних орієнтацій школярів у царині мистецтва. За умов глибоких змін у галузі життя сучасного суспільства, де тиражування музичних записів (ТБ, використання можливостей інформаційного навчання тощо) забезпечують формування і розвиток музичних орієнтацій дітей, сучасна модель має чітко сформувати музичне оціночне сприйняття, смакові установки, інтереси й ідеали, які для сучасної педагогіки є найактуальнішими.
Починаючи з мультиплікаційних фільмів, які дитина сприймає з перших років життя, і до розважальних передач, учні часто зустрічаються з музичним матеріалом низького змістового гатунку, художнього рівня, примітивного за засобами музичної виразності тощо. Але саме цей музичний матеріал вводить учнів у світ дорослого життя. Адже ця музика пов'язана з проблемами росту і розвитку дітей, що найважливіше – вона зрозуміла і доступна, не потребує втручання "підкажчика-наставника". Для того, щоб учитель порозумівся з учнем, учитель має враховувати реалії сьогоденного мистецького життя, інтереси учнів, застосовувати різноманітні мистецько-естетичні погляди. Тому тільки сучасний учитель має створити протидію тим мистецьким орієнтирам, які діти формують удома, в колі однолітків, друзів і які цілеспрямовано породжуються і впроваджуються масовою мистецькою культурою.
Кожен сучасний учитель має виходити із об'єктивних обставин, що склалися, і переконувати вихованців в існуванні духовних, художніх і мистецьких цінностей, які часто виходять за межі їх повсякденного досвіду спілкування. Учитель має бути покликаний навчити дітей розуміти мистецтво, наочно показати учням зв'язок мистецтва з життям, його моральне значення. Недовіра до переконань учителя відбувається тому, що мистецький досвід, орієнтири дитина має, але у своїй переважній більшості школярі не мають чіткої зорієнтованості, не пристосовані до творчої переробки іншої мистецької інформації, аніж композицій, на яких уже сформувались їх мистецькі інтереси і смакові установки. А оскільки сила емоційного впливу аудиальної інформації досить велика, то явища розважального мистецтва, які вже були засвоєні раніше, абстрактно володіють значно більшою яскравістю почуттів, доступнішим змістом у порівнянні з творами високохудожньої мистецької культури. Тому на сьогодні важливим завданням учителя є вироблення у сучасних дітей уміння оцінювального сприймання мистецтва.
Орієнтації на цінності культури мають регулювати характер життєдіяльності особи, тому що вибір дитиною тих чи інших цінностей значною мірою має визначити установку її діяльності у цій сфері. Сформовані ціннісні орієнтації дітей вимагають боротьби зі споживацьким ставленням до культури, пропагандою насильства, жорстокості, зумовлюються необхідністю критичного осмислення і творчого застосування теоретичних положень структурно- функціонального аналізу ціннісних орієнтацій особистості, що мають цілісність і виконують регулюючу, інтегруючу і світоглядну функції, розвиток особистості як суб'єкта і об'єкта естетичних стосунків. Визначення стійкої структури, виділення компонентів ціннісних орієнтацій має надати можливість у виховній практиці розвивати-такі якості особистості, як духовна активність, вірність національній ідеї, гуманність, самоповага, емпатія, емоційність, гідність.
Осмислення ціннісних орієнтирів школярів засобами мистецтва, яке перетворює суспільні цінності в їхнє внутрішнє надбання, особистісне ставлення до них, є важливим чинником їхнього духовного розвитку. У зв'язку з цим провідного значення у формуванні унікальної особистості в її духовному зростанні має набути світогляд учня, на основі якого сформується система ціннісних орієнтацій: У сучасних умовах суспільства надзвичайно важливо з раннього дитинства привчати дітей до розрізнення і вибору кращих зразків мистецтва. Твори мистецтва зі здобутками різного емоційно-образного змісту, які сприймають діти безпосередньо, впливає на їх почуття, формує естетично-моральний вигляд, спонукає до співпереживання.
Заняття мистецтвом впливають на загальну культуру поведінки учнів. Чергування різних завдань, видів діяльності (співу, слухання музики, гри на дитячих музичних інструментах, рух під музику тощо) вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкої реакції, організованості, прояву вольових зусиль, активної естетичної оцінки, розумової діяльності, яку має спрямовувати вчитель. Розвиваючи дитину естетично, розумово, вчитель має всіляко підтримувати навіть незначні творчі прояви, що активізують сприйняття і уявлення, будять фантазію та уяву. Мистецьке навчання дітей у школі має бути спрямоване таким чином, щоб сформувати справжній мистецько- естетичний смак за допомогою зосередження уваги на слуханні, сприйнятті (чуттєвого аспекту з пробудженням емоцій). Учні мають поступово знайомитися з різними жанрами, стилями, зображувальністю і виразністю мистецтва, вивчати творчість композиторів, накопичувати знання про види і стилі мистецтва. Учитель має дати необхідні мистецько-естетичні уявлення, систематично поповнюючи коло вже наявних знань, тим самим він має виховати естетично розвиненого слухача, що володіє певною мірою сформованим мистецько-естетичним смаком.
Формування мистецько-естетичних смаків учнів вимагає від учителя мистецтва об'єктивності й широти власних мистецьких поглядів. Виходячи з того, що мистецька діяльність створює необхідні умови для формування ціннісних орієнтацій особистості дитини, закладає первісні основи загальної культури майбутньої людини, оновлена модель мистецької освіти школярів має забезпечити посилену увагу до формування у дітей здатності оцінювати мистецькі твори не тільки на уроках, за допомогою вчителя, а й самостійно, у повсякденному житті.
Проблема опанування ціннісних орієнтацій зумовлена особливостями сприйняття дітьми закономірностей мистецтва, його інтонаційної природи. Мистецькі інтонації мають життєве походження, виражають основні сфери життєдіяльності (природу, людину, її почуття, дії, фантастичний світ) і безпосередньо впливають на смислові утворення свідомості, що обумовлює освоєння школярами художньо-естетичних цінностей мистецьких образів природи, людини і забезпечує специфіку формування художньо-естетичних ціннісних орієнтацій школярів у процесі сприйняття мистецтва. Мистецьке навчання в школі має бути спрямоване на залучення дітей до вироблення власної естетичної позиції, розрізнення фальші у мистецтві шляхом нагромадження елементарних естетичних вражень, зорових і слухових відчуттів, необхідного розвитку емоційних і художньо-пізнавальних процесів.
Особливого значення має надаватися формуванню повноцінного сприймання, розуміння та відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту школярами, розвитку в них відповідних умінь, емоційно-почуттєвої сфери, образного мислення, а також умінь висловлювати елементарні оцінні судження щодо почутого, обгрунтувати власну позицію. Оцінна діяльність на уроках мистецтва має зацікавлювати учнів мистецьким матеріалом, сприяти атмосфері невимушеності на уроці, творчому підходу до аналізу, твору, забезпеченню емоційно-естетичного сприйняття творів мистецтва, розвитку образного мислення, комплексному впливу мистецтва на виховання естетичних потреб школярів. Завдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти дитині пережити та усвідомити твір мистецтва у єдності його цінностей, активізувати у свідомості школяра ціннісні уявлення та на основі їх співвідношень визначити власне ставлення до сприйнятого та виразити його за допомогою оцінних суджень. Учитель мистецтва в школі має володіти методикою формування у школярів естетичної оцінки мистецтва, яка б сприяла покращенню якості сприйняття дітьми мистецького твору, висловлюванню послідовних, обгрунтованих, емоційних, образних, емоційних суджень. Учитель має забезпечити підсилену увагу дітей до вміння визначати загальний емоційно-оцінний настрій мистецького твору, усвідомлювати суб'єктивне ставлення до зображених подій, героїв та засобів його вираження, оцінювати вчинки героїв та співвідносити їх з характером мистецтва.
Учитель має навчити учнів під час сприйняття близьких за характером творів почути в кожному з них щось особливе, притаманне тільки цьому творові, аби проявити це у власному виконанні. На основі ціннісних орієнтацій можна судити про рівень соціального, естетичного, художнього розвитку особистості, де мистецьке виховання має бути дійовим засобом формування ціннісних установок, які завжди тісно пов'язані з певними напрямами мистецтва (жанровими, стильовими особливостями тощо).
Процес мистецької освіти не може оминути необхідність підсилення творчого спрямування всіх різновидів мистецької діяльності. Всі види і форми діяльності на уроках мистецтва повинні мати творчий характер. Головним критерієм має виступати новизна, оригінальність, самостійність діяльності, але не художня цінність створеного, оскільки головним у творчій діяльності і запорукою успішного розвитку творчих здібностей має бути сам процес творчості, а не її продукт. Учитель повинен пам'ятати, що цінним джерелом творчого розвитку школярів має бути їх винахідливість у передаванні інтонацій, наслідуванні, легкому сприйнятті образного змісту казок, розповідей, пісень, музичних п'єс, віра у свої творчі можливості. Творча діяльність на уроці мистецтва має виражатися у впровадженні творчих завдань – завдань такого характеру, під час виконання яких учнів буде втягнуто у процес творчості, і результатом цього процесу має бути виникнення чогось нового, притаманного тільки одній особистості. Різноплановість форм роботи: ігри, словесне коментування, розбір, слухання, імпровізація, розфарбовування, малюнки, цікаві запитання та спостереження, творчі завдання – все це має сприяти не тільки якісному засвоєнню навчального матеріалу, але й розвитку особистих творчих здібностей учнів, допомозі у пізнанні мистецтва через аналіз та інтерпретацію вивчених мистецьких творів, формуванню емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, самостійності та критичності мислення дитини.
Через сюжетно-образні ситуації мають розвинутися фантазія, уява, творчі здібності та емоційно-чуттєва сфера. Результатом виконання творчих завдань у всіх різновидах навчальної діяльності у певній послідовності має бути не тільки виразне виконання твору, а й слухання музики, її словесне коментування, розбір. Різнобічні та систематичні творчі завдання мають допомогти учням успішно долати поставлені перед ними завдання. Кожен учень має відчути радість творчості, яка розвиває емоційний відгук на мистецтво. Учитель має створити умови для пробудження, активізації в учнів творчих імпульсів, для пізнання радості творення. Творчі можливості учнів мають найкраще розвинутися в усіх сферах діяльності, якщо раніше розпочати таку роботу з дітьми.
Творчість має сприяти розвитку образного бачення – важливої умови мистецького і загального розвитку дитини. Процес творення не виключає елементів імпровізації, Учитель має стимулювати учня до створення чогось нового, а цей процес має захопити дитину, впливати на її розвиток, що є важливим чинником у формуванні особистості. Якості, що формуються під впливом мистецтва, мають універсально- особистісний характер, здатний виявитися в будь-якому виді діяльності. Але неможливо сформувати мистецькі здібності, розвинути мистецьку обдарованість, естетичну чутливість у відриві від формування творчого та одночасно морального потенціалу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ“ на сторінці 4. Приємного читання.
