Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

Педагогіка мистецтва

Аби вільно виявляти свої враження від художніх творів дітям потрібні свобода і безпека. Для цього вчитель має створити доброзичливе середовище, в якому учні відчули б, що до їхніх ідей, відповідей, запитань поставляться з повагою, якими б вони не були. Важливо дитині зрозуміти, що її думки поважають, розуміють, вони мають певну цінність. Це стимулюватиме її до самостійного оволодіння тим чи іншим твором мистецтва.

Ще однією формою психологічно комфортної атмосфери на уроках мистецтва в школі є створення вербального (безоцінювального) оточення. Краще не нав'язувати дітям загальноприйнятої думки, а лише поділитися своїм враженням та підкреслити, що кожен з учнів може думати і відчувати інакше, по своєму.

Щире, справжнє, непідробне ставлення до учня як до особистості, вміння стримати свій гнів, роздратування, навмисне захвалювання – необхідна умова створення позитивного настрою на опанування мистецтва. Спостерігаючи прояви поведінки учня, пов'язуючи ланцюг вчинків, висловлювань, емоцій, які демонструє чи стримує дитина, в єдине ціле, учитель має розуміти і пояснювати для себе її внутрішній світ, її мотиви, духовно-культурний потенціал, здібності й можливості. Учителю потрібне співчутливе, емпатійне розуміння та готовність прийняти учня повністю, навіть з його недоліками.

Отже, створення позитивної атмосфери на уроках музики в школі має зорієнтувати вчителя на такий характер взаємовідносин, при яких дитина має стати більш цінною, упевненою, відкритою до спілкування, з умінням проявляти свої можливості в усіх видах мистецької діяльності. Учителя потрібно зорієнтувати на побудову процесу загальної мистецької освіти таким чином, щоб у центрі його знаходилась особистість учня, підкресленість перш за все її навчальних досягнень, а не невдач, поваги до мистецьких спроб, хоча б найменших успіхів. Створенню психологічної розрядки на уроках мистецтва в школі має сприяти здатність учителя до позитивного забарвлення емоційної сторони навчального процесу.

Механізм мистецько-педагогічного спілкування має охопити емоційно-ціннісну сферу особистості вчителя. Значне місце в ньому мають займати емоційно-естетичні і творчо-вольові прояви вчителя, а саме: потреба щиро ділитися з учнями своїми емоціями і думками, прагнення досягти під час мистецько-педагогічного спілкування духовно-особистісного контакту з мистецтвом виявлення наполегливості. Проблема творчої активності вчителя мистецтва і освіті пов'язана з категорією мистецької обдарованості, підсвідомих компонентів психіки та здібностей педагогічної майстерності.

Творча мистецька діяльність пов'язана з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю і зв'язками з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю і підсвідомістю. Поза емоційним шляхом неможливо осягнути зміст мистецтва, бо сприйняття мистецтва йде через емоції, але емоціями не закінчується – через них учні мають пізнати світ.

Одним із принципів гуманістичної основи мистецького навчання в школі має бути принцип врахування результатів взаємодії керованого і спонтанного мистецького розвитку дітей.

Сучасний учитель мистецької освіти має бути одночасно і викладачем, і вихователем, і організатором педагогічного процесу, а також консультантом для батьків. Саме тому вчителю мистецтва в школі сьогодні вже недостатньо просто добре володіти змістом програмного матеріалу для якісного здійснення навчального процесу. Йому необхідно розуміти співвідношення навчання і розвитку, знати етапи, закони і принципи формування перцептивних дій, найоптимальніший стиль спілкування і взаємодії з учнями, побудований на гуманній основі, з метою введення дітей у світ прекрасного, прилучення їх до цінностей національного і світового мистецтва. Сучасний педагог у галузі мистецтва має ставитися до кожного учня як до унікальної особистості, що знаходиться в постійному пошуку і художній творчості. Учитель, який прагне найповніше розкрити особистісні якості молодшого школяра в мистецтві, повинен мати комплексне уявлення про психологічну готовність дитини до шкільного навчання, зміни в психоемоційній сфері, реальний стан розвитку художнього сприймання учня, особливостей його пам'яті, мислення, уяви, емоційно-вольових характеристик, особливості емоційних переваг тощо. Нехтування особистісними якостями дітей може призвести до помилкових шляхів у вихованні школярів. Педагогічна стратегія, побудована на окремих уявленнях про особистість дитини, ризикує стати неефективною. В умовах сучасної вітчизняної педагогіки актуальною має бути орієнтація вчителів на нову філософію освіти, де ідеї гуманізації мають стати провідними, де основною метою має бути не тільки засвоєння знань, умінь і навичок, а насамперед виховання почуттів, розвиток розуму, емпатії, що є основою розуміння дійсності, самого себе, оточуючих людей і творів мистецтва. Засоби педагогічного цілеспрямованого розвитку учнів у мистецькій освіті мають бути спрямовані на визнання права кожної дитини на мистецьке виховання незалежно від її природних здібностей та їх реалізацію. Ефективність навчально-виховної роботи в мистецькій освіті залежить і від ставлення самих учнів до мистецьких занять.

Сучасна парадигма навчання має орієнтувати на педагогічну підтримку будь-яких спроб учня до творчого самовиявлення. Заохочення, стимулювання, активізація, створення належних умов до самостійного пошуку учнів мистецькій діяльності має бути важливим завданням сучасного вчителя в освіті. Учитель завжди має любити і чути свого учня, розуміти його "Я" у мистецькій діяльності, навіть якщо воно є суперечливим. До дитини, в першу чергу, вчитель мистецтва має ставитись як до духовно багатої особистості з багатогранною системою цінностей, надавати їй можливість свідомо виражати і відтворювати власні переживання у мистецькій діяльності.

В атмосфері взаємної довіри між учителем і учнем мають створюватись умови для самореалізації особистості, саморозвитку учня. Необхідно не тільки пояснювати, показувати, як треба діяти, вибирати найбільш дієві форми спілкування в ділових і міжособистісних ситуаціях, у відтворенні виконавських і творчих діях, головне – сформувати в дитині прагнення бути неповторною особистістю в мистецтві, відшукати оригінальне, самобутнє розв'язання мистецько-творчих завдань, вільно реалізувати свої творчі можливості задля себе й оточення людини лише за наявності віри у самого себе. А це може зміцнитися тоді, коли сприймаються і оцінюються Не тільки позитивні якості учня, а вся особистість у цілому, тобто коли поважають її гідність, виявляють гуманність. Гуманізація навально-виховного процесу в мистецькій освіті не має бути абсолютизованим усепрощенням і покірністю стосовно недосконалості людини. Учитель повинен ставити перед учнями посильні і розумно сформульовані вимоги з метою їх подальшого розвитку, тобто здійснювати педагогічний вплив гуманістичного, а не авторитарного характеру. Виявляючи в діалозі, співпраці, партнерстві повагу до учня, толерантність, справедливість, учитель має створити найкращі умови для формування творчої зацікавленості в навчанні, захистити свободу власного "Я" у мистецькій діяльності. Оскільки першочерговим завданням учителя має бути виховання та розвиток унікальної особистості учня, кінцевою метою його роботи має бути здатність учня самостійно проникати у специфічний зміст мистецької мови. Процес художньо-педагогічної взаємодії має накласти на вчителя особливі обов'язки щодо дбайливого культивування творчої особистості учня. Це вимагає від учителя особливих прийомів керування навчальним процесом, постійного співпереживання у процесі виконання, спільної діяльності з учнем, проникнення в найтонші деталі його психофізичних та емоційних станів. Тобто, для продуктивної роботи вчитель має сам володіти емоційно- інтелектуальною культурою сприймання, розвиненими навичками художньо-педагогічного спілкування, прийомами специфічної мистецько-педагогічної взаємодії як з учнем, так і з художнім твором з метою органічного співвідношення між педагогічно цілеспрямованим розвитком учнів і підтримкою найменших спроб самостійного вИяву школярів у мистецтві.

У мистецькому розвитку школярів учителю мистецтва в школі необхідно враховувати, що вікові особливості сприймання мистецтва учнями визначаються передусім обмеженістю життєвого і мистецького досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного сприймання. Означений принцип має орієнтувати вчителя на уважне ставлення до мистецького досвіду дітей, набутого не тільки на мистецьких заняттях, а й самостійно.

Надзвичайно важливо, щоб дитину оточувало естетично привабливе розвивальне і виховне середовище, яке вчитель разом з дітьми змінював би. Під час формування мистецького досвіду вчитель має враховувати ступінь оволодіння мистецькими знаннями, переживання та усвідомлення значущості мистецьких творів; осмислення вражень, отриманих унаслідок взаємодії з мистецтвом; реалізацію досвіду в мистецькій діяльності та спілкуванні. Цей процес має динамічний характер, оскільки поглиблення, збагачення і трансформація складових досвіду ціннісного ставлення до мистецтва має відбуватися під час кожного спілкування з мистецькими творами. Він повинен потребувати безпосереднього включення особистості до активної мистецької діяльності, активізації творчого потенціалу, розширеної здатності до сприймання мистецьких цінностей; зумовлюється наявністю відповідних знань та вмінь, мистецько- естетичних потреб, інтересів, смаків та ідеалів. У процесі мистецького розвитку дітей учитель має поєднувати емоційне і раціональне. Оволодіння мистецькими знаннями тільки на інтелектуальному рівні, без емоційного забарвлення призведе до утворення абстрактних знань, які не матимуть для учнів особистісної значущості. Не переживання змісту мистецького твору, а значить і самого процесу отримання знань, не дасть школярам глибоких уявлень про мистецтво. У свою чергу наявність знань має сприяти глибокому переживанню та осмисленню мистецьких творів.

Учитель має керувати співвідношенням емоційного і раціонального в процесі пізнання мистецтва, знівелювати переваги тих чи інших елементів. Учитель має навчити учнів глибоко сприймати мистецтво під час отримання різноманітної інформації або спрямовувати увагу дітей не лише на виявлення настрою у мистецьких творах, а формувати фундамент для особистісної світобудови. Учитель мистецтва не повинен нав'язувати учням власну точку зору, виховувати любов до мистецтва примусом, будь-якими словесними сентенціями. Дійовими мають бути лише обхідні шляхи, які наведуть дітей до глибокого сприймання мистецтва. Діалогічність на уроках мистецтва в школі має забезпечувати звернення до минулого досвіду учнів, обміну думками, сприяти не просто співробітництву, а пошуку і погодження у смислах. Учитель мистецтва в школі повинен акцентувати увагу учнів не на відтворенні знань, а на їх творчому засвоєнні, щоб знання стали основою ціннісного ставлення до мистецтва.

Оскільки мистецький розвиток школярів формується не тільки під впливом соціального середовища, а й у процесі сприймання мистецтва що оточує учнів у повсякденному житті, вчителю мистецтва в школі необхідно враховувати досвід школярів, набутий не тільки на мистецьких заняттях, а й самостійно.

Отже, введення принципу взаємодії духовного, загальнокультурного, мистецького розвитку учнів, принципу опори на єдність усвідомлюваних та неусвідомлюваних чинників мистецької діяльності учнів та принципу врахування результатів взаємодії керованого і спонтанного мистецького розвитку дітей передбачає необхідність збагачення внутрішнього світу дітей, розширення їх уявлень щодо соціальної значущості загальнолюдських, культурних, художніх цінностей на основі спеціальної організації мистецької діяльності учнів. На уроках мистецтва в сучасній школі мають бути створені умови для забезпечення певної, психологічної розрядки учнів, емоційного переживання подій і явищ, відтворених у мистецьких образах.

На уроках мистецтва, в сучасній школі має досягатись єдність застосування засобів педагогічно ,цілеспрямованого розвитку учнів і підтримки найменших спроб самостійного вияву школярів у мистецтві, і надання їм можливості вільно висловлювати свої смаки та вподобання, відтворювати власне "Я". В умовах взаємодії між учителем і учнем має формуватися досвід ціннісного ставлення до мистецтва, що визначає готовність школярів до глибокого переживання й осмислення мистецьких творів, підвищення ефективності мистецько-освітньої діяльності.

Дотримання зазначених принципів забезпечує результативність упровадження гуманно-естетичного підходу, сприяючи досягненню повноти і системності їх цілісного поєднання.

Визначено провідні педагогічні умови, під якими розуміємо необхідність спеціально створювати обставини, що забезпечують ефективність мистецької освіти.

Оновленню мистецької освіти, підкресленню ролі особистісного фактора в навчанні школярів має сприяти постійне, систематичне піклування вчителя про виявлення, врахування і збереження індивідуальності учнів. Виходячи з нової філософії освіти, головним завданням сучасної школи є становлення дитини як неповторної індивідуальності, розвиток її творчого потенціалу, прагнення до самостійної і пізнавальної діяльності. Головною умовою прояву особистісних здібностей дитини на уроках мистецтва в школі має бути створення особистісно-орієнтованої ситуації. Завданням мистецької освіти має стати насамперед не формування спеціальних здібностей та вмінь, а охоплення вимог особистісного розвитку, здатності усвідомлювати ті зміни, які відбулись у дітей під впливом художніх вражень. Виходячи з цього, у формуванні індивідуальних мистецьких здібностей школярів особливого значення має набути особистісно- орієнтований підхід. Цей підхід учитель має розуміти як послідовне ставлення до учня як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб'єкта виховної взаємодії. Особистісний підхід має бути базовою ціннісною орієнтацією вчителя, яка визначає його позицію у ході .взаємодії з кожною дитиною і колективом. Для формування індивідуальних мистецьких здібностей на уроках вчитель має застосовувати такі педагогічні впливи, які будуть спрямовані на конкретну дитину з метою досягнення нею найвищого результату. При цьому вчитель має спиратися на рівень розвитку індивідуальної музичності, на її власний музичний і життєвий досвід, розумітиме внутрішній неповторний світ учня, характер, темперамент, що врешті складає його особистість у всій багатогранності й неповторності власного "Я". При врахуванні і збереженні індивідуальності учнів на уроках мистецтва в школі вчитель має передбачити пошук шляхів, які б змогли забезпечити розвиток природних мистецьких здібностей дітей, врахувати їх можливості, інтереси, потреби. У сучасних умовах гуманізації освіти піклування вчителя про виявлення, врахування і збереження індивідуальності учнів має зумовлювати необхідність переосмислення сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва; стимулювання творчої самореалізації дітей шкільного віку в процесі мистецької діяльності; створення емоційно сприятливого навчально-виховного середовища; вироблення стратегії діяльності, яка будується на гуманізації спілкування, діалогізації, співтворчості; стимулювання активності, самостійності, ініціативи, емоційності спілкування з проявами поваги, доброзичливості учасників педагогічного процесу).

У практичній роботі учитель має надавати перевагу методам стимулювання, які забезпечать особистісну спрямованість і вплинуть на творче самовдосконалення, ціннісне ставлення до особистості; створення емоційно збагаченого навчально-виховного середовища, у якому пануватиме атмосфера довіри, взаємоповаги до думок і дій кожної дитини; підтримка гуманного характеру взаємодії суб'єктів навчання на основі співпраці, співтворчості і діалогу. Це дозволить зняти почуття невпевненості в собі, страху перед негативним оцінним судженням, встановити дружні взаємовідносини суб'єктів навчання, підвищити цінність особистості.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ
  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.