Розділ «Тема 8. Культурні парадигми в Західній Європі та Росії ХVІІ-ХVІІІ ст.»

Процес секуляризації торкнувся й іконопису, у якому, з одного боку, було помітне прагнення декоративності, пошуку нових сюжетів і образів (строганівська школа), а з другого - наполегливі спроби зберегти традиції (годуновська школа). Реалістичні тенденції виявилися в іконописній творчості С. Ушакова (ікони "Спас нерукотворний", "Вседержитель", "Трійця"). Інтересом до людини, її повсякденного життя, дійсності просякнутий і фресковий живопис, у якому з'являються побутові та пейзажні мотиви.

Як самостійний жанр пейзаж закріплюється в російському живопису в останній чверті XVIII ст. у творчості Ф. Матвєєва, Ф. Алексєєва, А. Мартинова, М. Іванова та ін.

У ХУІІ-XVIII ст. традиційний давньоруський канонічний мелодійний розспів змінився партесним багатоголоссям. Поширеними залишалися церковні співи - псалми і канти. У той же час почали з'являтися й канти світського змісту - філософські, любовні, моралізаторські. У XVIII ст. поширилися також жанри народної історичної та побутової міської пісні В останній чверті XVIII ст. у Росії формувалася композиторська школа (Є. Фомін, І. Хандошкін та ін.), значний внесок у розвиток якої було зроблено українськими композиторами М. Березовським, Д. Бортнянським. її здобутком стали романси, оброблення народних російських пісень, фортепіанні і скрипкові п'єси, музика до вистав.

У XVII ст. при Слов'яно-греко-латинській академії було створено шкільний театр, ролі в якому виконували учні Академії. П'єси для шкільного театру на євангельські сюжети писали викладачі.

На той самий час припадає виникнення придворного театру в Москві, що було викликано інтересом придворної знаті до західної культури. Театральні вистави відрізнялися розкішшю, супроводжувалися грою на музичних інструментах і танцями. У XVIII ст. при дворі в Петербурзі часто ставилися італійські і французькі комічні опери на побутові сюжети, в яких спів нерідко чергувався з розмовними діалогами. Із часом за таким зразком створювали і перші російські опери.

Фундаментом професійного російського театру стала творчість видатних драматургів - М. Ломоносова, В. Тредіаковського, О. Сумарокова, Д. Фонвізіна та ін. Становлення російського професійного театру було започатковано в Ярославлі у 1840-х роках діяльністю першої трупи російських акторів на чолі з Ф. Волковим. Діяльність цієї трупи в Петербурзі 1752 р. стала потужним поштовхом до створення першого загальнодоступного театру - "Російського театру" під керівництвом О. Сумарокова. На петербурзьких і московських сценах виступали талановиті російські артисти (Ф. Волков, С. Сандунова, кріпосна актриса П. Жемчугова та ін.).

ХУІІ-ХУІІІ спи - період перетворень у всіх галузях життя російського суспільства, реформ, які зумовили злам традиційного світогляду, секуляризацію життя, зростання інтересу до особистості людини, зближення Ь західною культурою, демократизацію російської культури, її бінарність (розділення на світську і релігійну (духовну), культуру центру та культуру периферії, елітарну, орієнтовану на Захід, та народну, орієнтовану на збереження патріархальних традицій). Провідного значення в мистецтві набули світські настанови, що виявлялося у зближенні культового і цивільного будівництва, порушенні іконографічного канону, виникненні світських жанрів у живопису (портрет, пейзаж) та музиці (романс, опера). Здобутками російського мистецтва було становлення російської композиторської школи та професійного театру.