Розділ «Частина III. Розвиток української культури у взаємодії з європейською і російською культурами (XIX - початку XXI ст.)»

Тема 10. Культура Західної Європи та Росії XIX ст.

1. Особливості європейської культури ХІХ ст.

XIX ст. - складний і суперечливий етап розвитку європейської культури. В цей період у цілому зберігаються система цінностей і духовні настанови попередніх етапів розвитку культури Нового часу (гуманізм, антропоцентризм, раціоналізм тощо), але відбувається процес їх критичного переосмислення. Цьому сприяла низка взаємозумовлених історичних, соціальних, політичних, економічних чинників, які визрівали в культурі ХУІІ-ХУІІІ ст. і визначили соціокультурні процеси в XIX ст.:

- промисловий переворот в Англії в останній третині XVIII ст., який сприяв поширенню машинного виробництва в Європі XIX ст.;

- капіталістичні відносини, які вступили у зрілу фазу і виявили всі суперечності капіталістичної системи;

- науково-технічний прогрес, який докорінно змінив уявлення людей про дійсність і спричинив остаточне витіснення релігійної картини світу на периферію культури;

- історичні події не тільки європейського, а й світового масштабу: Велика французька буржуазна революція (1789-1793 рр.), війна за незалежність Північноамериканських колоній і створення Північноамериканських Сполучених Штатів (1776 р.), революції в країнах Європи (1830, 1848, 1871 рр. у Франції, 1848-1849 рр. у Німеччині, Австрії, Італії та інших країнах, 1808-1874 рр. в Іспанії тощо).

Однією з подій, що визначила "обличчя" європейської культури XIX ст., була Велика Французька буржуазна революція. Спрямована на викорінення феодалізму як суспільного ладу, традиційного типу культури, вона відкрила шлях до розвитку матеріальних і духовних сил капіталістичної системи, нового типу культури, нового типу людини, орієнтованої на соціальний, науково-технічний прогрес та раціональне знання. Події французької революції стали своєрідним підсумком доби Просвітництва, позначили кризу гуманістичних ідеалів і цінностей. Ідеї рівності, братерства, свободи виявилися недосяжними за умов капіталістичних відносин.

Важливим чинником соціокультурного розвитку в XIX ст. був промисловий переворот, який розпочався в Англії ("майстерні світу") та перекинувся в інші європейські країни. Мануфактури було замінено фабриками, у яких панувало машинне виробництво і працювали наймані робітники. До середини XIX ст. промислове виробництво посіло чільне місце в європейській системі господарювання, спричинивши відтік сільського населення в міста та збільшення кількості дешевої робочої сили. Водночас деякі країни (Німеччина, Франція, СІНА) зберегли престиж селянської праці: внаслідок аграрних реформ заможні селяни там перетворилися на фермерів - повноправних власників землі.

Промислова революція призвела до радикального переосмислення матеріального виробництва, праці, ролі людини у виробничому процесі. Замість творчої ремісничої праці, тісно пов'язаної з особистістю працівника, його індивідуальними вміннями, прийшла проста, якісно однорідна безособова праця як витрата робочої сили. Праця перетворилася на засіб підтримання фізичного існування, що зменшило в ній гуманістичну складову. Новий машинний тип організації матеріального виробництва став несумісним із традиційними духовними цінностями європейської культури. Натомість набувають значущості утилітаризм (орієнтація на матеріальну вигоду, практичну користь) і технократизм (влада техніки як мети існування людства). Людина стає "засобом", що призводить до знецінення гуманістичних ідеалів.

Розвиток промислового виробництва зумовив розбудову його інфраструктури та розвиток торгівлі. Європа вкрилася мережею залізниць і пароплавних ліній, з'явилися швидкий поштовий зв'язок і телеграф. Навіть віддалені регіони втягувались у сферу промислових відносин, процес промислового розвитку, а це у свою чергу посилило інтеграційні тенденції в різних сферах суспільного життя. Європа стала іншою - більш тісною і цілісною, разом з нею змінився і світ.

Перетворенню світу сприяла колоніальна політика впливових європейських держав. Унаслідок Великих географічних відкриттів ще в XV-ХУІ ст. Європа почала експансію в різні частини світу. У XIX ст. розпочалася боротьба промислових країн за світовий ринок сировини та збут готових товарів. Ця боротьба набула характеру гострих міжнародних конфліктів між впливовими країнами - Англією, Францією, Росією, Німеччиною та ін.

У XIX ст. колоніальні володіння європейців розширювалися за рахунок підкорення Австралії, Нової Зеландії, більшої частини Африки, нових територій в Азії. У результаті встановлення французького панування в Індокитаї та підкорення Японії, Центральної Азії Й розподілу Африки до 70-х років XIX ст. майже всі важливі райони світу від Гібралтара до Японських островів увійшли до сфери впливу промислової цивілізації Заходу. Крім прямого захоплення, європейські країни використовували також економічні та політичні засоби впливу, наприклад, так звані "нерівноправні договори", які давали певні привілеї іноземцям у підприємницькій і торговельній діяльності.

Поширення капіталістичних відносин, а з ними й цінностей західноєвропейської культури на Схід Європи, у Росію, за океан, на Американський континент спричинило суттєве розширення поняття "Захід". Культура Сполучених Штатів, деяких країн Північної і Південної Америки, а також Росії, незважаючи на ізоляційні сили і своєрідність національних культурних процесів, потрапила під могутній вплив європейської культури, розвивалася в річищі європейських тенденцій. Явищем культури XIX ст. став європоцентризм.

На відміну від XVII- XVIII ст., відзначених збереженням європейцями традиційного аграрного укладу життя підкорених народів,

XIX ст. було відзначено його руйнацією. Ввезення іноземних промислових товарів призвело до розорення місцевих ремісників, які не витримували конкуренції. Повільно руйнувалася система замкненого сільського господарства - Європа диктувала, що і в якій кількості слід вирощувати. Продукція сільського господарства (сировина або продовольчі товари) примусово орієнтувалася на ринок метрополій. Для наближення районів виробництва сировини до пунктів вивезення будувалися залізниці, шосейні дороги, порти, мости, створювалися телеграфні й телефонні мережі. Крім цього, у руках французів, англійців, бельгійців, німців зосереджувалися багатства африканських, азійських країн - золото, срібло, коштовне каміння, мідь, хром, марганець та ін.

Західна цивілізація проникала у традиційні суспільства, перетворюючи їх, примушуючи людей відмовлятися від звичного укладу життя і типу мислення, нав'язуючи принципово іншу систему цінностей. Природно, що це породжувало невдоволення, обурення. Вдалою спробою колоній звільнитися від метрополії стала війна за незалежність Північноамериканських штатів, яка мала значні наслідки. По-перше, поразка у війні британської колоніальної імперії сприяла піднесенню національної самосвідомості не тільки американських, а й європейських народів. У ХІХ ст. хвилі національно-визвольних рухів, війн, революцій прокотилися по всьому світові. І хоча протягом ХІХ-ХХ ст. продовжувався розподіл світу, виникали нові колонії, у цілому доля світової колоніальної системи була вирішена наперед. По-друге, Декларація незалежності (4 липня 1776 р.) для багатьох європейських держав стала зразком утілення в буржуазному законодавстві принципів лібералізму, ствердження прав і свобод людини і громадянина.

У XIX ст. національно-визвольна боротьба розгорнулася в багатьох колоніальних землях. У Північній і Південній Америці внаслідок війни за незалежність 1810-1826 рр. усі володіння Іспанії (крім Куби і Пуерто-Рико) стали вільними державами. Повстання прокочувалися Китаєм, Індією, Близьким Сходом. Можна сказати, що в XIX ст. гостро постали проблеми національної ідентифікації, самовизначення народів, національних відносин як одні з головних проблем історії і культури Нового часу. У цей період окремі нації, народи висували вимоги щодо виходу із багатонаціональних держав, намагалися звільнитися від колоніальної залежності.

Прагнення самовизначення, звільнення від іноземного панування, збереження національних начал визначало в ХІХ ст. культуру італійського, німецького, грецького, болгарського, чеського, польського, українського та багатьох інших народів.