Розділ «Частина І. Феномен української культури та її генеза з давніх часів до Середньовіччя»

Тема 1. Культура як суспільне явище

1. Філософське осмислення явища культури

2. Структура і функції культури

Базуючись на розумінні культури як цілісності, можна виділити такі її основні компоненти:

- сама людина як творець культури та її об'єкт;

- людська діяльність у всьому різноманітті її виявів;

- усе, що створено людино - результати її матеріальної та духовної діяльності

Складність і багатоманітність людської життєдіяльності зумовлюють складність внутрішньої структури культури як цілісного феномену. Вона існує у двох формах:

- предметній - наочно виражені результати матеріальної та духовної діяльності людей;

- особистіший - внутрішній світ (настанови, принципи, ціннісні орієнтири та ін.) людини, а також соціальних груп, соціуму й людства в цілому.

ЦІ форми органічно пов'язані, а процес розвитку культури характеризується переходом її предметної форми в особистісну (розпредметнення), і, навпаки, особистісної-у предметну (опредметнення). Процес розвитку культури є також невід'ємним і від розвитку здатностей людей користуватися тим, що протягом історії створило і накопичило людство, перетворюючи все це на особистісну форму культури.

У культурі зазвичай виокремлюють такі сфери, як матеріальна й духовна. Вони діалектично пов'язані, але відносно самостійні.

До матеріальної культури відносять засоби виробництва, предмети побуту, виробничі відносини, результати виробничого процесу тощо. Це широке коло речей, засобів, технологій їх творення, які спрямовані на задоволення матеріальних потреб людей, продовження людського роду.

Духовну культуру пов'язують з духовним виробництвом. Духовна культура, як і матеріальна, - усе те, що створено людиною, але її результати спрямовані на формування в людини ціннісних орієнтирів і задоволення духовних потреб: релігійних, моральних, правових, політичних, наукових, філософських, художніх. Духовна культура є тією сферою діяльності, яка пов'язана зі свідомістю, духом, його формуванням, розвитком і вдосконаленням. Природно вважати її складовими духовний стан людей, їхні духовні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, уявлення про сенс життя, щастя, справедливість, у цілому світогляд, менталітет. Усе перелічене формується в процесі духовної діяльності, утілюючись у формах свідомості (міф, релігія, мораль, право, політика, філософія, наука, мистецтво) і соціальних інститутах (зокрема, система освіти і виховання, засоби масової комунікації та інформації, культурно-освітня робота), звичаях, традиціях, обрядах, суспільній думці тощо. Крім того, до складу духовної культури входять і ті відносини, що складаються в процесі духовної діяльності.

Згідно з цим у сфері духовної культури виокремлюють: релігійну, моральну, правову, політичну, філософську, наукову, художню культури.

Визначаючи сутність духовної культури, неможливо не назвати її особливості. Слід зазначити, що цінності духовної культури, які існують у предметній формі, є вічними і морально не старіють. Ці цінності позбавлені меж споживання, засвоювати їх можна безмежно, оскільки перенасичення в процесі духовного споживання не відбувається. Ще одна особливість духовної культури полягає в тому, що її цінності мають визнаватися як такі з часом, тобто можуть випереджати свій час. При цьому в предметній формі духовної культури здебільшого яскраво зафіксована неповторність особистості її творця. Деякі духовні цінності взагалі не можуть існувати поза актом діяльності людини (театральна вистава, лекція, урок тощо). Для цінностей духовної культури взагалі проблематично визначити вартісну форму вираження (грошову), у зв'язку з чим оцінка й ціна їх завжди відносні.

Суб'єктом культури може бути суспільство в цілому, соціальна група, окремий індивід. Перетворення людини на суб'єкта культури передусім передбачає формування свідомості (здатності й потреби виявляти надприродні якості), вихованість (життя за нормами культури), креативність (уміння створювати нове на основі цінностей минулого).

Названі характеристики суб'єкта культури стосуються як індивіда, так і окремих спільнот. Індивід або колектив як суб'єкт культури характеризується рівнем особистісної форми культури, яка "виростає" на ґрунті фундаментальних цінностей певної "моделі" культури і творчої ініціативи зокрема.

Для людини як суб'єкта культури важливим є питання ототожнення себе з певним типом культури. Культурна ідентифікація (або самоідентифікація) - це самоусвідомлення людиною себе як органічної складової певної культури, осмислення свого "Я" в єдності з цією культурою.