Розділ «Частина III. Розвиток української культури у взаємодії з європейською і російською культурами (XIX - початку XXI ст.)»

Однак, крім національних проблем, назрілі капіталістичні відносини породили в європейських країнах гострі соціальні суперечності та проблеми. Вони були пов'язані з конкуренцією та безробіттям, злиденністю та голодом, розвитком системи освіти, захистом прав робітників, визначенням і захистом прав жінок і дітей, забезпеченням свобод і прав різних верств населення тощо. Ще в XVII ст. європейські мислителі сформулювали ідею про ствердження основних (природних) прав людини. Ці права були втілені в Декларації незалежності США та Декларації прав людини і громадянина, прийнятих під час Великої Французької буржуазної революції.

Проблеми соціальних прав (на працю, відпочинок, житло, охорону здоров'я, освіту тощо) і політичних (свобода слова, совісті, зібрань, участь в управлінні державою) прав людини неодноразово порушувалися під час соціально-політичних реформ, повстань і революцій XIX ст. Таким чином, XIX ст. позначилося критичним ставленням суспільства до влади.

Унаслідок активізації суспільного життя в Європі оформилися політичні течії і партії, які представляли різні напрями суспільної думки та інтереси різних суспільних сил - консерватизм, лібералізм, соціалізм і націоналізм.

Консерватизм заперечував різкі суспільно-політичні зміни, базувався на збереженні традицій у політичному і культурному житті.

Прихильники лібералізму відстоювали парламентський устрій, соціальні і політичні права людини, свободу підприємництва і ринкових відносин. Саме ліберали розпочали боротьбу проти рабства у США, виступили за введення загального виборчого права, зрівнювання у правах чоловіків і жінок.

Із 70-х років XIX ст. набирав силу соціалізм, основою якого було вчення К. Маркса і Ф. Енгельса. Соціалісти проголошували ідею переходу від капіталістичного устрою до більш справедливого - соціалістичного, з владою трудівників, у якому будуть відсутні класові суперечності, поділ на бідних і заможних, робітників і роботодавців. У подальшому одна частина соціалістів за своїми поглядами наблизилася до лібералів, друга - до більш радикальних (революційних) ідей - насильницького усунення існуючої влади.

Прихильники націоналізму відстоювали права і свободи свого народу, вважаючи, що національні проблеми мають пріоритетне значення.

Усе активніше відстоюючи свої права, представники різних верств суспільства усвідомлювали себе його невід'ємною і важливою частиною, здатною впливати на розвиток суспільно-політичних подій. Так було не завжди. Тривалий час (у добу Середньовіччя) люди жили в соціумі, зміни в якому відбувалися досить повільно. На думку людей, ці зміни були зумовлені волею Бога, або втручанням долі. Доба Нового часу довела, що сутність суспільства пізнається людським розумом, і соціум може змінюватися за волею людини як потужної суспільної сили. Цьому сприяла Велика Французька буржуазна революція, яка виявила здатність окремих яскравих особистостей творити історію, змінювати суспільство.

Унаслідок цього було утверджено історичне мислення - історизм. Це був новий погляд на історію, який тлумачив її як закономірний процес, у якому всі етапи, всі елементи взаємопов'язані й обумовлені; проблеми сучасності осягалися з точки зору історичної необхідності, ролі і місця людини в історичному процесі тощо. Таким чином, сутність людини, суспільства, світу в історизмі розглядалася і пізнавалася через закономірності історичного розвитку.

Також були остаточно усвідомлені та закріплені в суспільній думці XIX ст. просвітницькі ідеї щодо соціальної сутності і соціального призначення людини. Концепція соціальності людини була пов'язана з ідеєю суспільного прогресу, відбивала розуміння залежності рівня розвитку суспільства від рівня освіти, добробуту, моральних якостей кожної людини, усвідомлення нею свого громадянського обов'язку. В цій концепції віддзеркалилося прагнення людей до об'єднання, створення масових демократичних рухів, які стали важливим чинником культурного життя XIX ст.

У культурі XIX ст. була реалізована така ідея доби Просвітництва, як звільнення особистості від авторитету релігії, що глибоко у корінилася у свідомості людини європейської культури. Реалізація цієї ідеї зумовлювалася промисловим переворотом, промисловою цивілізацією з машинним виробництвом, пріоритетом раціоналістичних і прагматичних настанов, зміною ціннісних орієнтирів у суспільстві, остаточною секуляризацією культури. Переосмисленню ролі релігії в житті суспільства сприяли також бурхливий розвиток наук і науково-технічний прогрес, які були визнані цінностями, що визначають ступінь розвитку суспільства. Показовим для культури цього часу став сцієнтизм - віра в науку як вище і абсолютне знання.

Наука стала новим богом, наукова картина світу поступово витісняла релігійну.

Усвідомлення людиною своєї влади над природою і світом, яка посилювалася з науково-технічним прогресом, сприяло трансформації антропоцентричної парадигми світобачення в егоцентричну, яка остаточно закріпилася в XX ст.

У XIX ст. внаслідок відкриттів у галузях фізики, хімії, астрономії, біології, медицини тощо переосмислювалися традиційні уявлення про матерію і енергію, час і простір. Людство проникло у вкрай мале, відкривши атоми, клітини, і у безмежно велике, зруйнувавши уявлення про світ, у якому діють причинно-наслідкові зв'язки.

Так, М. Фарадей відкрив явище електромагнітної дуги, Дж. Максвелл досліджував електромагнітні поля, розробляв електромагнітну теорію світла. Явище радіоактивності досліджували А. Беккерель, П. Кюрі, М. Склодовська-Кюрі, Дж. Дж. Томпсон відкрив першу елементарну частку - електрон, Д. Менделєєв сформулював періодичний закон хімічних елементів.

У біології з'явилися теорії клітинної будови організмів Т. Швана, генетичної спадковості Г. Менделя, було закладено основи генетики. Досліджуючи фізіологію вищої нервової діяльності, /. Павлов розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення в біології і хімії сприяли розвитку медицини. Бактеріолог Л. Пастер розробив метод профілактичних щеплень, механізм стерилізації продуктів, заклав основи вчення про імунітет. Мікробіолог Р. Кох відкрив збудників інфекційних хвороб. В арсеналі лікарів з'явилися нові ліки та інструменти; віднайшли стетоскоп і рентгенівські промені.

Прискорений розвиток природознавчих наук стимулювався потребами матеріального виробництва, наука була поставлена на службу промисловості.

Активізувався розвиток гуманітарних наук, актуальності набули історіографічні, етнографічні, фольклористичні, лінгвістичні, мистецтвознавчі та інші розвідки. Наприкінці століття виникла соціологія - наука про суспільство.

Різнобічне, багатоаспектне і багатовекторне пізнання людиною світу сприяло формуванню багатьох, іноді принципово протилежних світоглядних позицій, духовних настанов, ідей і цінностей, зумовлювало відсутність єдиної пізнавальної, світоглядної домінанти в європейській культурі XIX ст.