Розділ 7 Президент Янукович 2010-2014

Правління «проффесора» Януковича запам’ятається нащадкам не тільки відсутністю економічних реформ та політичними метаннями між Митним та Євросоюзами, але й надзвичайно уповільненою вимовою Першої Особи та його численними стилістичними та змістовими ляпами в офіційних промовах та імпровізаціях. Він називав російську поетесу Анну Ахматову — Анною Ахметовою, а російського письменника Антона Чехова — українським поетом. Він вважав, що вчений-славіст Гулак-Артемовський був вихідцем з донбаського міста Артемівська. Він поділяв Євразію на Азію та Євразію, а виступаючи перед жителями Кіровограда називав їх жителями Чернігова. Словаччину іменував Словенією, а Іран плутав з ураном. На переговорах з президентом Туркменістану він утнув про те, що Україна завжди товаришувала з Казахстаном, а студентам-медикам настирливо радив бути вірними клятві Піфагора.

Створена Януковичем, за прикладом російської, жорстка вертикаль влади нібито гарантувала спокій та порядок в державі, а постійні словесні казуси, що траплялись з президентом-неуком потішали тих, кому вистачало почуття гумору, аби сміятись над недолугістю новоявленого диктатора. Україна, наче та пружина, поступово стискалась, аби врешті-решт розпружитись на Майдані 2014 року.