Розділ 7 Президент Янукович 2010-2014

Третя світова: Битва за Україну

Однак лідери цих партій, враховуючи настрої своїх виборців, які дистанціювалися і від Тимошенко, і від Януковича, нічого не обіцяли Тимошенко. У свою чергу Віктор Янукович діяв так само, запропонувавши лідерам партій, які не ввійшли до другого туру, віддати голоси за нього. Пообіцявши, якщо він стане президентом, розпустить парламент та призначить дострокові вибори.

Янукович та його оточення чудово розуміли, що якщо Тимошенко програє президентські вибори, вона намагатиметься взяти реванш на парламентських виборах. Тому одне із завдань, яке йому доведеться вирішувати як новому президенту — нейтралізація та ізоляція Тимошенко, вічного опонента на політичному небосхилі країни.

На відміну від першого, у другому турі в боротьбі за посаду президента України в хід ішли всі засоби. Заборола були опущені, битва була жорсткою та жорстокою. Проведений 7 лютого 2010 другий тур голосування остаточно визначив переможця в президентських перегонах в Україні. Ним став лідер Партії регіонів Віктор Янукович, який отримав 48,95 % (12.481.268 виборців). Юлія Тимошенко набрала 45,47 % (11.593.340 виборців).

Електоральна географія претендентів залишилася такою ж: південний схід та Крим за Януковича, центр та захід — за Тимошенко. Оскільки кожен з кандидатів асоціювався з певним кольором (біло-блакитний у Януковича та помаранчевий у Тимошенко), деякі спостерігачі не без іронії помітили, що в період президентської компанії 2010 року Україна була пофарбована не в традиційний синьо-жовтий колір, а в оранжево-блакитний.

Цікаво, що в бланку для голосування, окрім прізвищ кандидатів у президенти, був і пункт «проти всіх», який відібрав у основних конкурентів більше 1 млн виборців. У першому турі голосування, бажаючи відібрати голоси у Тимошенко, один з кандидатів у президенти України — Василь Гуменюк — перед виборами змінив своє прізвище на «Противсіх», набравши, щоправда, всього 0,16 % (трохи більше 40,3 тис. голосів). У другому турі він закликав своїх прихильників голосувати за Януковича. Після виборів він повернув своє справжнє прізвище, з яким він брав участь (правда, безуспішно) на парламентських виборах 2012 року.

Одразу ж після оголошення офіційних результатів Януковича почали вітати керівники держав. Першими привітали Росія, Білорусь, Польща, США та Казахстан. Тимошенко відмовилася визнати результати виборів й подала позовну заяву до Вищого адміністративного суду України про оскарження результатів голосування, наполягаючи на співставленні більше 900 списків виборців зі списками державного реєстру виборців, що затягнуло б процес перерахунку голосів на кілька місяців. Втім, через кілька днів, мабуть, не вірячи в успіх своєї апеляції, вона відкликала позов. Пояснивши свої дії тим, що суд відмовляється розглянути докази фальсифікацій на виборах та допитати свідків.

Інавгурація відбулася 25 лютого 2010 року. На відміну від попередніх церемоній передачі влади в Україні (коли у відповідності з державним протоколом попередній президент був присутній на інавгурації новообраного), ні президент Ющенко, ні прем’єр-міністр Тимошенко, ні перший президент Леонід Кравчук на церемонію не прийшли, демонструючи світу своє незадоволення результатами голосування. З колишніх президентів прийшов тільки Леонід Кучма. Янукович, вступивши на посаду, завзято почав реалізовувати свою головну мету: передусім він хотів відправити уряд Тимошенко у відставку та нейтралізувати її як політичного противника та бізнес-конкурента.

«Справа» Юлії Тимошенко

Нагадаємо, що уряд Тимошенко призначили завдяки парламентській більшості, що була сформована блоком Юлії Тимошенко (БЮТ) та «Нашою Україною — Народною самообороною». Проте коаліція поступово розпадалася: ще у вересні 2008 року з неї вийшла група «За Україну», що входила до складу НУНС. Блок Володимира Литвина після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року вийшов з коаліції, передбачаючи, що Тимошенко — «програна ставка» та в обмін на обіцянку Януковича зберегти за ним посаду спікера. Позбувшись більшості в парламенті, Тимошенко розуміла, що її прем’єрству залишились лічені дні. Президент Янукович декілька разів пропонував Тимошенко подати у відставку та піти в опозицію, проте вперта та безкомпромісна Леді Ю не погоджувалася.

3 березня 2010 року Верховна Рада України більшістю голосів висловила недовіру уряду Юлії Тимошенко. За рішення проголосувало 243 народних депутатів (серед них і семеро депутатів від БЮТу). 11 березня 2010 року Верховна Рада України 237 голосами «за» відправила Кабінет Міністрів Тимошенко у відставку. У самому парламенті, як це вже не раз траплялося, відбулося чергове переформатування коаліції. Блок Литвина приєднався до нової коаліції «Стабільність і реформи» (журналісти її назвали «коаліцією тушок»). До її складу ввійшли, крім Литвина, регіонали та комуністи, а також депутати, які покинули фракції БЮТ і НУНС.

Опозиція звинуватила владу в «антиконституційному перевороті в парламенті та уряді», але відставка уряду Юлії Тимошенко була лише прелюдією. Почалося політичне переслідування колишнього прем'єр-міністра та лідера партії «Батьківщина» Тимошенко. Вже 28 квітня новий прем'єр-міністр Микола Азаров заявив у парламенті, що «дії уряду Тимошенко завдали збитків державі на суму в 100 млрд гривень. Тимошенко та посадові особи мають понести кримінальну відповідальність». Це рішення послужило політичним сигналом до початку репресій проти Тимошенко та її сподвижників. Відразу ж після травневих свят Генеральна прокуратура України відновила «справу Тимошенко» 2004 року. Тоді провадження, в якому Тимошенко обвинувачували в «спробі дати хабар» (на підставі записаного на відео розмови Тимошенко з суддею) з метою вплинути на рішення судді, який вів справу її свекра Геннадія Тимошенка та головного бухгалтера ЄЕСУ, було призупинене Кучмою. 17 травня Тимошенко викликали до Генеральної прокуратури на допит.

Паралельно уряд вирішив провести аудит фінансово-економічної діяльності Кабінету міністрів 2007–2010 років, який очолювала Тимошенко. Уряд Азарова доручив залучити до аудиту вашингтонську компанію «Trout Cacheris, PLLC», відому в США через скандальну історію з Монікою Левінські. В якості субпідрядників виступили ще дві фірми: «Akim Gump» та агентство розслідувань «Kroll Inc.», послугами якого у «справі Гонгадзе» користувалося оточення Кучми. За аудит уряд мав заплатити 10 млн доларів бюджетних грошей, хоча пізніше Азаров спростовував це.

Провідні світові аудиторські компанії неодноразово заявляли, що «Trout Cacheris, PLLC» по суті своїй не є аудитором. Тимошенко і сама під час свого прем’єрства для аудиту уряду регулярно користувалася послугами всесвітньо відомої аудиторської компанії «Ернст і Янг», якій всі довіряли. На противагу цьому, постійним клієнтом «Akim Gump» був відомий олігарх та конкурент Тимошенко Дмитро Фірташ; послугами цієї адвокатської компанії користувався і Рінат Ахметов. Компанія «прославилася» і в Росії, де безуспішно шукала золото КПРС, а потім займалася справою ЮКОСа. Пропрацювавши в Україні 86 днів, юристи компанії отримували від 1000 до 1500 доларів за годину.

Непомітно, під шумок «справи Тимошенко», Конституційний Суд України на закритому засіданні 30 вересня 2010 скасував Конституцію 2004 року, визнавши неконституційним «Закон про внесення змін до Конституції» від 2004 року через «порушення процедури його розгляду й прийняття». Через наполягання Януковича та його оточення, Україна знову повернулася до президентсько-парламентської форми правління.

Дочекавшись закінчення виборів до місцевих органів влади, Контрольно-ревізійне управління (КРУ) оголосило, що американські компанії закінчили урядовий аудит. Тимошенко обвинуватили в нецільовому використанні 320 млн євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Отриману від Японії суму уряд Тимошенко перенаправив до Пенсійного фонду, замість того, щоб, як було передбачено в протоколі, реанімувати лісові насадження в країні[37]. У 2009 році уряд Тимошенко уклав декілька угод з державними органами та корпораціями Японії та Іспанії про продаж належних Україні квот на викиди парникових газів загальною сумою 319,9 млн євро, які стали джерелом фінансування спеціального фонду держбюджету. Фонд мав фінансувати проекти, спрямовані на скорочення викидів чи збільшення поглинання парникових газів у країні. Однак отримана сума дійсно була перенаправлена до Пенсійного фонду України для виплати пенсій та надбавок, а також для покриття поточних витрат черги держустанов. 2 грудня 2010 року Тимошенко вперше викликали до Генеральної прокуратури на допит, де їй висунули обвинувачення. 30 грудня допит продовжили. Тимошенко допитували 12 годин. Всі обвинувачення на свою адресу вона заперечувала та вважала, що сам факт отримання Україною грошей від Японії потрібно вважати її заслугою, а не злочином.

У січні 2011 року їй висунули нове обвинувачення — у закупівлі в кінці 2009 року тисячі автомобілів «Опель Комбо» для потреб сільської медицини. Закупівля не була передбачена держбюджетом. При цьому Генеральний прокурор Пшонка заявив, що не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей або заподіянні шкоди, але тільки «в нецільовому використанні бюджетних коштів, перевищенні службових повноважень; порушенні бюджетного законодавства та зловживанні службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків».

У свою чергу, Тимошенко звернулася до авторитетної американської юридичної фірми «Covington & Burling» та великої аудиторської компанії «BDO USA», яка має філії у понад ста країнах світу, з проханням розслідувати обґрунтованість висунутих проти неї обвинувачень. Висновки американських компаній були на користь Тимошенко. Зокрема американські юристи вказали на те, що кошти, отримані в рамках Кіотського протоколу, були зняті з рахунків у грудні 2010 року, а уряд Тимошенко відправили у відставку вже в березні 2010 року. Виходило, що гроші були витрачені урядом Азарова. У зв'язку з цим Європейський парламент висловив занепокоєння «зростанням вибіркового переслідування лідерів політичної опозиції на Україні… особливо у випадку Тимошенко» та підкреслив «важливість гарантування максимальної прозорості розслідувань, судових переслідувань і судів», а також застеріг «проти будь-якого застосування кримінального права як інструменту досягнення політичних цілей». Навіть більше, ситуація, що виникла навколо Кіотського протоколу, дійшла до розслідування на рівні Організації Об'єднаних Націй, яка направила до України своїх експертів.

24 травня 2011 року, в День міжнародного свята слов'янської писемності та культури, Тимошенко викликали до Генеральної прокуратури України для пред'явлення їй обвинувачення та арешту. Поставлена до відома про це, Тимошенко «запросила» на своє затримання послів провідних європейських держав та США, а також посла Євросоюзу, які висловили свій протест у зв'язку з незаконним затриманням Тимошенко. Чимало іноземних дипломатів зажадали особистих зустрічей із Пшонкою та президентом Януковичем. Ряд державних діячів Європи та США у зв'язку з запланованим арештом Тимошенко дзвонили Януковичу, висловлюючи свою стурбованість. Янукович дав команду відступити. Замість звинувачення Тимошенко зачитали рішення про закриття кримінальної справи та її звільнення.

Однак слідом за цим проти Тимошенко стали порушувати нові кримінальні справи. Насамперед згадали про газові угоди з Росією, підписані її урядом у 2009 році. У Верховній Раді за ініціативою Партії регіонів була створена Тимчасова слідча комісія з метою пошуку «ознак державної зради в сфері економічної безпеки України». За місяць (11 квітня) комісія представила доповідь, в якому Тимошенко звинувачували у підробці директив щодо газових угод при переговорах з Росією, а регіонали звинуватили Тимошенко у «зраді національних інтересів України», підписанні «кабальних для України угод» та змові на користь Росії при підписанні газових контрактів.

Того ж дня Генеральна прокуратура, базуючись на висновках комісії, порушила проти Тимошенко кримінальну справу «за перевищення влади й службових повноважень при укладанні газових угод». Тимошенко підозрювалась у завданні збитків у розмірі 195 млн доларів. Звинувачення проти Тимошенко підтримали власник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ, колишній президент України Віктор Ющенко (чого вже зовсім не очікували) та лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк. Вони заявили, що «Тимошенко працювала на Росію», «зрадила Україну за рік до Януковича» й «тягне нас в московську кабалу».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Третя світова: Битва за Україну» автора Фельштинський Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7 Президент Янукович 2010-2014“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи