Розділ 10 «Бандерівці» як пропагандистський бренд

«Бандерівці» як пропагандистський бренд

Спочатку бандерівцями називали членів Організації Українських Націоналістів (ОУН) під головуванням Степана Бандери; членів Української повстанської армії (УПА), а також всіх українських націоналістів, які вважали себе послідовниками ОУН. Головною метою бандерівців була боротьба за незалежність та територіальну цілісність України. Бандера та його прихильники у 1930-ті роки ХХ століття боролися з «ополяченням» українського народу, пізніше з радянською окупацією України (1939–1941), потім з німецькою окупацією — в роки Другої світової війни. Тому поняття «бандерівці» використовувалося для означення всього українського національного підпілля та ідеології українського націоналізму. Українські націоналісти використовували це слово зі знаком плюс, противники українського націоналізму — зі знаком мінус.

В СРСР поняття «бандерівець» перетворилося на кліше, а вішалось таке клеймо на будь-кого, хто проявляв найменші патріотичні почуття, незалежно від його персонального ставлення до особистості Бандери та його діяльності. З 2014 року — у перебігу російсько-українського протистояння — бренд «бандерівці» знову стали активно використовувати. Тепер він став використовуватись російською пропагандою та проросійськи налаштованими активістами в Криму та на сході України. «Підміна понять» стала одним з основних інструментів пропагандистської війни російського уряду проти проєвропейської України.

Останній зафіксований радянськими правоохоронними органами збройний опір радянській владі бандерівці вчинили 14 квітня 1960 року. Групу з трьох осіб очолювала Марія Пальчак. Двоє її товаришів під час затримання застрелились. Жінка була ув’язнена, відсиділа багато років в радянських таборах, а коли вийшла, то повернулася в Україну[50].

В роки незалежності України питання про статус бандерівців розколов громадськість. Одні вважали бандерівців ворогами, інші — борцями за національне визволення українського народу та створення незалежної держави. У 1995 році Львівська обласна рада прийняла рішення про визнання УПА воюючою стороною, а її ветеранів — борцями за свободу України. Створена у 1997 році при українському уряді комісія експертів мала дослідити діяльність бандерівців. Висновки комісії оголосили після приходу до влади Віктора Ющенка. Членів ОУН-УПА охарактеризували як борців за свободу своєї країни, а ветеранів даних організацій прирівняли у статусі до ветеранів Великої вітчизняної війни. Реакція суспільства на висновки комісії була неоднозначною, незадоволеними залишились ветерани Великої вітчизняної війни. На тлі цього незадоволення Ющенко зробив ще один контраверсійний крок: посмертно надав звання Героїв України лідерам бандерівського руху Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Після незалежності України розпочалася героїзація бандерівців та Бандери. Чимало вулиць у містах Західної України були названі його іменем; Бандері спорудили пам’ятники. Виникли численні політичні партії прибічників ідеології Бандери. Наймасовішою стала партія «Український народний фронт». Згодом, їй на зміну пришла партія українських націоналістів «Свобода» під головуванням Олега Тягнибока. Вказана партія формально оголосила себе послідовницею ідеології ОУН.

Націоналістичних позицій дотримувалася також організація УНА-УНСО (Українська національна асамблея — Українська народна самооборона), що згодом розкололася на дрібніші партії. Під час Майдану УНА-УНСО частково влилась до «Правого сектора» на чолі з Дмитром Ярошем — лідером партії «Тризуб» ім. С. Бандери.

З огляду на те, що «бандерівцям» жодного разу ніхто так і не дав можливості розповісти про себе та виступити на свій захист, надаємо їм таку можливість на сторінках цієї книги.

Витяг із брошури (російською мовою) 1948 року, знайденої в селі Тисів Долинського району Івано-Франківської області 13 червня 2005 року:

Большевистские поработители боятся, что народные массы СССР узнают правду о бандеровцах.

По всей Украине, а может быть, и по всему Советскому Союзу, наверно, нет сегодня ни одного человека, ничего не слыхавшего о той революционной антибольшевистской борьбе, которую вот уже на протяжении четырех лет, главным образом в западноукраинских областях, ведет украинский народ.

По всей Украине, а может быть, и по всему Советскому Союзу, наверно, нет сегодня ни одного человека, ничего не слыхавшего о бандеровцах. Героической борьбы миллионов не удалось скрыть от народных масс Советского Союза даже большевистским поработителям. Известия об этой борьбе различными путями облетели все огромные советские просторы, и сегодня знают о ней уже почти все подсоветские люди.

Несмотря на то что до сегодня о нас, бандеровцах, о нашей революционной антибольшевистской борьбе, слыхали уже почти все подсоветские люди, однако они не всегда знают о нас правду.

Многие из подсоветских людей, веря большевистской пропаганде, думают, что мы, бандеровцы — на самом деле «украинско-немецкие националисты», то есть гитлеровские или, как в последнее время клевещут большевики, — англо-американские агенты, что мы на самом деле «кулаки» или «буржуи», что мы на самом деле — «бандиты», сидящие в лесу и пребывающие в подполье только потому, что «опасаемся народного правосудия».

Все то, что говорит о нас большевистская пропаганда, — бесстыднейшая, цинически подлая ложь. Большевистские враги народа ширят эту ложь о нас, чтобы скрыть от народных масс Советского Союза подлинный национально- и социально- освободительный характер нашего движения.

Они именно боятся, чтобы народные массы Советского Союза, познав действительные цели нашей борьбы, ее прогрессивный, народно-освободительный характер, «не заразились» революционными, «бандеровскими» идеями и по примеру украинского народа сами не стали на путь освободительной антибольшевистской борьбы. Большевистские империалисты понимают, что это значило бы конец их господству над народами Советского Союза, их смерть.

Чтобы не допустить этого, чтобы иметь возможность и дальше безнаказанно угнетать и эксплуатировать десятки народов Советского Союза, сотни миллионов трудящихся, большевистские бандиты, с одной стороны, прилагают все усилия, чтобы физически уничтожить всех участников нашего освободительно-революционного движения, уничтожить нашу подпольную революционную организацию, и, с другой стороны, не останавливаются ни перед какой ложью, не брезгуют даже самой наглой клеветой, лишь бы только наше революционное движение в глазах народных масс запятнать, опозорить, идейно скомпрометировать и таким образом сделать его неприемлемым для народов и трудящихся масс Советского Союза.

Но это на более долгое время большевистским врагам народа никак не удастся. Подобно тому, как не удалось им скрыть от народов Советского Союза самого факта нашей антибольшевистской борьбы, так не удастся им на более долгое время скрыть от подсоветских людей и правды о подлинном характере нашего движения.

Какие бы меры большевики ни принимали, но все-таки правда о нас, бандеровцах, об освободительной борьбе украинского народа всегда пробьет себе дорогу к подсоветским народным массам. «Ложью далеко не уедешь», — говорит украинская пословица.