TextBook Перебуваючи в таборах для інтернованих у Польщі (Вадовиці, Стшалково, Щипйорно), мріяв продовжувати освіту, але «моральний обов’язок не дозволяв залишити армію». Тож освіту продовжив у таборі міста Каліша, де закінчив академічні курси Генерального штабу. Коли було узято курс на ліквідацію армії, Адріан Марущенко-Богданівський демобілізувався. Але з побратимами зв’язку не втрачав: 1923 року він став членом Української спілки військових інвалідів Окремої кінної дивізії. Працював фізично на вугільних копальнях. У 1923–1925 рр. навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина), а потім перевівся до Гірничо-ливарної академії у Кракові, яку й закінчив, здобувши фах інженера-ливарника. Був активістом Спілки українських студентів, фінансово підтримував Стипендійний фонд імені Симона Петлюри.
Підполковник Армії УНР Адріян Марущенко-Богданівський помер від сухот 1940 року в Польщі. Там і похований.
Пам’ятаймо тих, хто зберіг пам’ять про Визвольні боротьбу!
86. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Л. Романюка)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Багряні жнива Української революції» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „85. Адріян Марущенко-Богданівський, воїн та історик“ на сторінці 2. Приємного читання.