TextBook — Хоть би кулемета де почути, — скрушно мовив Миколайчук.
Аж у четвертому селі стали перепочити. Поважний, із великою сивою бородою дід запросив подорожніх до хати:
— Заходьте, заходьте, спочиньте, ми привикли до цего…
Козаки радо погодилися.
— А що чути у вас у селі? Може, цими днями частини які проходили? — почали обережно випитувати гості.
— Та щоб частини, то ні, — прокашляв старий. — А от майже щодня бачиш, як через село переходять до два, по три з рушницями, часом босі йдуть. Куди, питаєш, йдете? Своїх шукаєм, кажуть. Частину згубили… А днів от чотири, як поховали одного. Прийняв його сусіда на ніч, а той до рана й дуба дав.
Із кутка одізвалась жінка.
— Всіляких ми вже бачили — й петлюрівців, й большаків, поляків й никінців.
— Еге ж! — додав старий. — Отако ходять, смерті шукають…
Аж коло серця стиснуло Нечая від цих слів.
— А ви хто такі? Та куди йдете? — запитав дід, косо зиркнувши на рушницю.
— Та йдемо… — почав Олександр.
І ледь не прохопився: «Смерті шукаємо…»
Миколайчук подивився пильно на товариша, хотів щось сказати, та промовчав. Розв’язав торбу, витяг із неї хліб, трохи сала, зацвілу цибулю і жестом запросив Нечая сідати ближче.
50. Трагедія родини Сушкових
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Багряні жнива Української революції» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „49. Ледь не прохопився“ на сторінці 2. Приємного читання.