Розділ «Подiї на Правобережнiй Українi»

в) пiд Києвом у Фастовi та Бiлiй Церквi — 413-й та 414-й полки 1-ї дивiзiї.

Крiм того, на пiвднi, у Балтi, знаходилась 31-а зукраїнiзована дивiзiя, у Кам'янцi-Подiльському — 12-а зукраїнiзована дивiзiя та у Васильковi i Бiлiй Церквi — 9-а зукраїнiзована кiнна дивiзiя. Усi вони були вiдведенi туди з фронту на переформування. Однак 31-а та 9-а кiнна дивiзiї не становили нiякої сили. 31-а дивiзiя генерала Волховського демобiлiзувалась у районi Балти з наказу М.Порша. Вояки дивiзiї прагнули як можна швидше дiстатися додому i навiть не збиралися брати участь у боях з бiльшовиками (153,с.70).

9-а кiнна дивiзiя генерала О.Ревiшина знаходилась у районi Василькова та Бiлої Церкви. Туди вона тiльки-но прибула в повнiстю розваленому станi. М.Порш так само як i у випадку з 31-ю, наказав демобiлiзувати 9-у кiнну дивiзiю. У наслiдок цього в дивiзiї лишились тiльки старшинськi та пiдстаршинськi кадри. Незважаючи на це, генерал Ревiшин активно взявся за переформування пiдроздiлiв на добровольчих засадах. Так, один з його наказiв провiщав:

"Наказую, аби всiх прибуваючiх козакiв для формування полкiв на нових пiдставинах зводить в отдiльнi зводи, а потим сотнi i розмiщати в казармах. Занятiя начать вести з першого дня, назначив для сього офiцерiв. Проекти занятiй прислать менi негайно" (ф.1076,оп.3, спр.7-а,с.3).

Однак цi заходи генерала Ревiшина i навiть оголошення 9-ї дивiзiї 3-ю Сердюцькою кiнною нi до чого не призвели. Дивiзiя так i залишилася небоєздатною.

Єдиним формуванням, яке з цих зукраїнiзованих вiйськ активно взяло участь у боротьбi з бiльшовиками, була 12-а зукраїнiзована дивiзiя генерала П.Єрошевича. Цю дивiзiю генерал вiдвiв до Кам'янця-Подiльського на вiдпочинок. Тут Єрошевич зв'язався з комiсаром Центральної Ради отаманом Степурою, якому став допомагати створювати власну вiйськову частину — курiнь iменi Кармелюка.

На подiях у Кам'янцi треба зупинитись докладнiше, оскiльки Єрошевичу вдалося цiлком паралiзувати 12-й збiльшовичений армiйський корпус. Цей корпус очолював "червоний полковник" Н.Кропив'янський — українець, пiдполковник старої армiї, завзятий бiльшовик. Найбiльш активними були 74-й Ставропольський та 75-й Севастопольський полки, в яких Кропивянський служив пiд час Першої свiтової вiйни. Переворот у корпусi вiдбувся одразу пiсля Жовтневих подiй у Петроградi. Ось як його зi слiв свiдкiв описував радянський письменник І.Дубинський:

"… в это время вихрем ворвался на сцену Крапив'янский. С красным знаменем в руках он крикнул: "Октябрьская революция победила сегодня и в нашем корпусе. Штаб корпусу окружен большевистскими 74-м и 75-м полками… Генерал Аджиев и эмиссар Петлюры Степура, пытавшиеся бежать, арестованы (що до останнього — це не так& — прим. Т.Я.) … Да здравстует Ленин! Да здравствует партия большевиков! Lолой войну, долой капиталистов и помещиков!" Тут вспыхнула буря ликования и восторга. Только на третий день закончился Чрезвычайный съезд. Председателем нового Военно-Революционного комитета выбрали меня (Ф.Попова — прим. Т.Я.). Командиром корпуса был избран большевик Н.Г.Крапивянский" (57,c.21).

Як видно з цього уривку, перед П.Єрошевичем був досить серйозний супротивник, а тому вiн вдався до рiшучих дiй:

"Наш пiдхiд був для Кавказького та ХІІ армiйського корпусiв несподiванкою, бо останнiй перехiд ми зробили надто великий; вранцi наш авангард уже пiдiйшов до Турецького мосту. Мiст займала застава, а за мостом, на високому мурi, стояли кулемети й резерв. Наш авангард зупинився — його не пускали. Головнi сили пiдiйшли до авангарду; хитатись було не можна — прийшов час начальниковi давати власний приклад. Викликав я наперед ударний курiнь i музику. Оркестра заграла марш, я в карiєр кинувся на мiст, за мною конвой i ударний курiнь. Заставу було знято, а резерв дав кiлька стрiлiв з кулемета i втiк.

З українськими прапорами й музикою українська дивiзiя вперше вступила в своє українське мiсто…

Не буду описувати дрiбних подiй, суперечок i збройних демонстрацiй тiєї бригади ХІІ корпусу, що стояла в Кам'янцi (всього 2 полки; решта стояла навколо Кам'янця). Днiв через 3–4 стало ясно, що з цими полками треба покiнчити; але вони довiдалися про мої заходи i прислали делегацiю з проханням не починати внутрiшньої вiйни: вони будуть сидiти тихо й незабаром вийдуть. Справдi, вони до часу притихли" (139,с.10–11).

Отже, як ми бачимо, успiшними заходами генерала П.Єрошевича можливий виступ з боку 12-го армiйського корпусу вдалося лiквiдувати. Таким чином, небезпека з району Кам'янця-Подiльського минула.

Однак залишалися ще досить небезпечнi бiльшовицькi сили: 1-й Туркестанський та 2-й Гвардiйський корпуси. Інiцiативу взяв до своїх рук комiсар Пiвденно-Захiдного фронту А.Певний. Вiн, очоливши другу бригаду 1-ї дивiзiї, що розташовувалась у Шепетiвцi та Старокостянтиновi, вирушив на Луцьк та Рiвне. На той час йому протистояла лише друга Туркестанська дивiзiя 1-го Туркестанського корпусу. 1-ша ж дивiзiя, за твердженням Є.Маланюка, який служив у нiй, була ще в бiльш-менш нормальному порядковi (165,с.269).

Про дiї бригади А.Певного ми маємо змогу дiзнатись з його доповiдi Секретарiату Центральної Ради вiд 26 (13) сiчня 1918 року:

"Вiд Комiсара Пiвденно-Зах. фр. Певного Из Луцкой тюрьмы летучим отрядом комиссара Певного освобождены 22 члена армейской рады особой армии арестовынные большевиками в Ровно за то что комисар Певный не выпустил на свободу присланного из Ставки большевитского комиссара Гусарского У Гусарского было отобрано до 4 миллионов рублей которые предназначались на подкуп солдат в Бердичеве арестована вся большевитская организация по распоряжении комиссара Певного все большевики посажены в тюрьму Начато следствие по обвинению их в районе театра военных к вооруженому восстанию против украинского правительства. Летучим отрядом комиссара Певного разогнали большевитские части скопляющиеся в районе Староконстантинова Все солдаты большевики передаются суду за вооруженное возстание Боевым отрядом гайдамак комиссара Певного освобождены Сарны от большевиков Все арестованные передаются суду за вооруженное возстание Отряд запорожцев комиссара юго западного фронта подошел к Виннице и занял все дороги выходящие из города Комиссаром юго западного фронта сформирован ряд отрядов из всех родов оружия для защиты Украины и ее учредительного собрания. К отрядам будут приданы суды для ликвидации всех задержанных солдат выступающих против Украины Всем задержанным применяется статья за вооруженное возстание в районе Т.В.Д. (Театру вiйськових дiй — прим. Т.Я.) (ф.1115,оп.1, спр.23,с.4).

У цей час бiльшовики також не сидiли склавши руки. Вони зрозумiли, що сподiватись на допомогу 1-го Туркестанського корпусу тепер було не варто. Тож довелося оперувати власними силами та допомiжними частинами. Для початку ВРК 7-ї армiї мусив розв'язатися з рештками 2-ї української дивiзiї. Протягом кiлькох днiв вiйська 2-го Гвардiйського корпусу роззброїли залишки 611-го полку. У цей же час у Вапнярцi збiльшовиченi пiдроздiли 8-ї армiї (переважно з 11-го та 12-го корпусiв) розгромили 612-й полк (275,с.577). Тепер на шляху в бiльшовикiв були двi бригади 1-ї української дивiзiї: 2-а пiд командуванням А.Певного пiд Рiвним та 1-а на чолi з Бiденком у Фастовi.

Проти 1-ї бригади мусив оперувати цiлий 2-й Гвардiйський корпус, головним завданням якого було як можна швидше дiйти до Києва, де вже палало полум'я бiльшовицького повстання. Для дiй проти 2-ї бригади в Козятинi термiново створювався загiн на чолi з Кiквiдзе в такому складi:

а) пiшi збiльшовиченi пiдроздiли 1-го Московського драгунського полку — 500 багнетiв;

б) збiльшовиченi пiдроздiли 73-го Кримського полку (зi складу 12-го корпусу) — 500 багнетiв;