Розділ «XVII. ПОДIЇ»

а Марусенька попереду.

Що усi дружечки

по лавочках сiли,

а Марусенька на покутi.

Всi дружечки молодiї

гарно заспiвали,

а Маруся та заплакала.

Чи жаль тобi

батькового та подвiр'єчка,

а чи вишневого саду?

Ой не жаль менi

вишневого саду,

жаль менi русої коси.

Свашки молодого спiвають:

Пусти, свате, в хату,

тут нас небагато.

Ми тобi не докучимо,

ми Марусю собi вiзьмемо.

Боярин попереду з патерицею, а свiтилки за ним ведуть молодого за кiнцi хустки в сiни. Перед порогом у свiтлицю при вiдчинених дверях зупиняються. Боярин ставить праву ногу на порiг iз сiней, а дружка ставить праву ногу на порiг iз свiтлицi i мiняються патерицями. Тодi всi заходять у хату, i молодий хоче сiсти поряд з молодою, але на тому мiсцi сидить один з її братiв. Старший боярин кладе на тарiлку перед братом три карбованцi i просить звiльнити мiсце для молодого. Брат каже, що сестра йому дуже дорога, i перелiчує скiльки довелося стратити харчiв, доки вона виросла. Називає: три вози бурякiв, скирту сiна, сто овечок i таке iнше. Боярин накидає по карбованцю. Торг умовний. Не затягуючи довго торгу, брат звiльняє мiсце. Молодий сiдає поряд з молодою з правої руки (бо вiн у хатi молодої, а коли вони запишуться, то вже молода сiдає з правої руки вiд молодого). Двоє братикiв i двоє свiтилок тримають над головами молодих запалену Трiйцю (пiдсвiчник на три свiчки). До молодих, навпроти через стiл, наближається мати молодої з хлiбиною, обсипаною сiллю. Торкається хлiбиною спершу голови молодого, а тодi молодої зi словами:

– Благословляю на шлюб щасливий.