Розділ «XVI. РАДУНИЦI»

радуйся, земле, вiк до вiку.

Сиз орел сидить, у воду глядить.

Грай, море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

У воду глядить, рибi говорить.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Тобою гостей вiтати, пером листи писати.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Коли шестя пiдходить до води, назустрiч їм вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже:

– Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто її питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.

Господиня каже:

– А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить.

Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який стоїть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалюється вогнище, а волхв читає речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умочає у вiдро криж i вкидає три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний ламає хлiб i кидає у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:

Дiвчина край моря сидiла,

сама до себе так говорила: