Розділ «IX. КРАЯГН»

По цих словах Краягн заснув, i у снi Ягна йому сказала, щоб вiн знову iшов по пташку. Вирушив Країн знову до палацу. Коли назустрiч йому iде Дiд з бiлою бородою. Це був Дiдо-Всевiдо.

– Добридень, – вiдповiв Дiд на привiтання Країна, – куди, козаче-молодче, йдеш?

Країн йому розказав. Дiд порадив Краягновi дiстати чарiвного коня, сильнiшого, нiж у Змiя.

– А де ж його дiстати?

– У Баби Ягни є такий кiнь. Помандруй свiтами. Доля зведе тебе до Баби Ягни.

Проминув Краягн Змiїв палац i пiшов туди, куди дорога його вела. Iшов лiсом, коли бачить Вовка, прив'язаного до дуба.

– Що сталося, сiроманче, потрапив у бiду? Але я теж потрапив у бiду, то хоч тебе виручу. – Вiдв'язав Країн Вовка, а той йому й каже:

– О, коли ти такий добрий, то ще заграй на сопiлцi, хай i я почую, бо я чував, що ти дуже файний музика.

Заграв йому Країн на сопiлцi вовчу пiсню, а тодi вовк йому й каже:

– Цiєї пiснi я повiк незабуду. Коли тобi буде в життi скрута, заграєш цю пiсню, i я миттю прибiжу тобi на допомогу.

Пiшов Краян далi. Коли бачить – на березi лежить жива Риба. Країн i каже:

– Що, Рибо, викинуло тебе бурею на землю та й потрапила в бiду? Але я теж потрапив у бiду, тож хоч тебе порятую.

Взяв Рибу i кинув в океан, а Риба йому й каже:

– Чула я, Краягне, про твою доброту, але чула також, що ти гарно граєш. Заграй менi, Країне, риб'ячу пiсню.

Сiв Краягн на каменi та й заграв. Уся риба вiд тої гри припливла до берега. Пiшов Краягн по тiй рибi, як по твердi, вийшов на берег великого острова. Риба йому на прощання й каже:

– Дуже гарно, Країне, граєш. Ти подарував нам риб'ячу пiсню. Нiколи я не забуду її. Як буде тобi в життi яка скрута, ти цю пiсню заграй, i я зараз до тебе припливу.

Пiшов Краягн далi. Йшов та й iшов, аж бачить – Орел в сiтях павучих б'ється.

– Що, – говорить Країн, – потрапив у бiду? Але я теж потрапив у бiду, дай хоч тебе виручу.

Випустив Краягн Орла, а Орел йому й каже:

– Чував я, Країне, про твою доброту, але ще чув, що ти дуже гарно граєш. Заграй менi пташину пiсню.