TextBook — Но нічого, — каже котрийсь. — Ті, що ми їх минули, то й так наші будуть. Як мемо вертати, то заберемо їх. А поки що йдім ближче придивитися на решту.
Пішли. Напроти нас вилітає з хати господар:
— Пани, біжіть раз-два, в мене в хаті рабують Москалі. Обійдіть навколо і всіх заберете. Але тихо, бо коло церкви їх як трави та листу! Вже і трени приїхали, та й гармати затягають.
Коли наш десятник Ступницький таке почув, зараз набрався боєвої гарячки. А за господарем з хати вибігає жінка і кричить:
— Лапайте їх, бо побачили вас і втікають!
Тоді наш десятник приказав:
— Возьний, Червоний, Полішук, за ними! Решта боками, в обхід!
Вилітаємо з-поза хати, а Москалі вже через пліт як зайці. А ми за ними:
— Стой, братєц! Бросай ружьо!
Вони повипускали кури з рук, як нас побачили, скочили в рів і давай стріляти.
Тоді й ми прилягаємо в городі й зачинаємо стріляти. По перших наших стрілах два Москалі перевернулися, а два чи три зачали втікати. Один підняв руки вгору. Того забрав Шумський і відвів назад.
А ми за Москалями в село. Чим дальше біжимо, тим усе їх більше. Не встигаємо в бігу. Напроти чуємо перелякані крики, вйокання на коней; на Москалів паде страх, бо ще не знають, у чому річ. Чують тільки стріли.
Аж тут нараз — як кропнуть по нас з усіх боків! Дивимося, а проти нас враз наче стіна знялася, наїжачена штиками. А по боках, на горбках, таки рядами поставали собі, як на вправах, і кроплять по нас що тільки сили.
Тут Поліщук крикнув, що дістав у ліву руку і не в силі кріса держати, тож вертає. І так, хоч би хотіли, то вже нема куди бігти. Кажу скакати з беріжка і потоком вертати. Для нас і так уже доволі, бо викликали вовка з ліса і переконалися, яка тут сила прийшла.
Полішук біжить передом, а ми два криємо відворот і відстрілюємось. Москалі гурмами пустилися бігти за нами, але наші кулі потрохи спинюють їх.
Аж тут заторохкотіли скоростріли. Кулі наперехрест парять, аж куриться. Гук, клекіт, що ми вже не чуємо, чи й наші товариші десь ще стріляють, чи тільки ми самі з такою товпою "войну" провадимо… Тепер уже Москалі нам кричать:
— Бросай ружьо!
Тут мій Возьний тільки що заложив свіжий магазинок і раз бухнув, як опустив тільки руки і поблід. Питаю:
— Що є?
— Брате, мабуть, урвало мені руку, бо нічо не чую в ній сили. Треба щось робити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гуцули у Визвольній боротьбі» автора Горбовий М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „М. Горбовий. Стежа на Побук“ на сторінці 2. Приємного читання.