Розділ 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

2)CVB= 185: 320=0,58.

При тому, що очікуваний дохід акцій компанії "А" збігається з доходом компанії "Б": Еr = 320, ризик (або стандартне відхилення) акції "А" менше, відповідно й більш сприятливе співвідношення ризику і доходу.

Для порівняння ризику й доходу різних інвестицій потрібно визначити відносний базис порівняння таких величин. Цю функцію виконує коефіцієнт варіації, який обчислюють за допомогою розподілу стандартного відхилення на очікуваний дохід. Чим нижчий коефіцієнт варіації, тим більш прийнятне вкладення грошей з погляду співвідношення ризику і доходу.

3.1.2. Ризик портфеля інвестицій

Дотепер ризик і доходи розглядалися окремо за кожним активом. Однак компанії мають на своїх балансах різні активи й пасиви, а інвестори відповідно мають різні цінні папери у своїх портфелях. Очевидно, що гроші вкладені з метою одержання максимального доходу з найменшим ризиком. Однак важливо враховувати показники окремих активів з погляду співвідношення ризику й доходу, а також значний вплив цих співвідношень на ризикованість і прибутковість портфеля цінних паперів.

Визначення ризику й доходу всього портфеля починається з підрахунку стандартних відхилень і очікуваного доходу від окремих активів портфеля. Послідовність таких розрахунків було описано раніше. Завдання полягає в тому, щоб розподілити ризик на кілька активів чи цінних паперів або зменшити загальний ризик. Цього можна досягти двома способами: додатково вкласти гроші в різні цінні папери портфеля; знайти і придбати цінні папери, доходи від яких мають іншу амплітуду коливань, ніж ті, які вже є в портфелі.

Наповнення портфеля активами й цінними паперами до певної міри зменшує ризик. Однак, коли інвестори збільшують кількість цінних паперів з такими самими відхиленнями й коливаннями, як і ті, що вже є в портфелі, ризик не зменшиться. Ідея полягає в тому, щоб знайти цінні папери з різною амплітудою коливань.

Коваріація — це статистичний метод, що використовує для порівняння напрямків зміни двох змінних або, у цьому разі, активів у портфелі. Коефіцієнт кореляції, що змінюється від -1,0 до +1,0, встановлює межі, в яких доходи змінюються в одному напрямку.

Якщо при порівнянні характеристик одних активів, що входять до портфеля, з іншими визначений коефіцієнт кореляції (+1,0), то це вже означає, що напрямок руху доходів від цих активів однаковий. І, навпаки, при коефіцієнті кореляції (-1,0) зміни протилежні. Використовуючи метод коваріації для підрахунку коефіцієнтів кореляції різних активів портфеля, можна визначити і вибрати активи, які зводять ризикованість портфеля до мінімуму.

Сутність принципу коваріації подано на рис. 3.3.

Загальне правило таке: диверсифікованість (або вкладення в різні види цінних паперів) зменшує ризик. Чим більше в різних напрямках працюють різні активи портфеля, тим нижчий рівень ризику. Врахування цих особливостей портфеля інвестицій має вирішальне значення для затвердження рішень про інвестиції. Наприклад, деякі вкладники, які хочуть знизити ризик, можуть вирішити поповнити свої портфелі акціями або облігаціями, тому що ціни цих активів протягом усього циклу ділової активності змінюються в протилежному напрямку.

Рис. 3.3. Сутність принципу коваріації

Ризик однакових активів більший, ніж ризик портфеля активів у цілому. Чим більше в портфелі різних активів, тим більше розпорошується ризик. Це називається диверсифікованістю. Додавання нових активів до портфеля зменшує його нестабільність або ризик. Якщо коливання доходів від нових активів інші, ніж від доходів, які вже є в портфелі, загальний ризик портфеля знижується. Співвідношення коливань доходів від різних активів вимірюється у статистиці коваріацією. Коефіцієнт кореляції може змінюватися від +1,0 до —1,0. Нові активи з коефіцієнтом кореляції (+1,0) реагують так само, як і весь портфель інвестицій, і не зменшують ризик. Якщо коефіцієнт кореляції зменшується від +1,0 до —1,0, ризик портфеля також знижується.

Визначення ризику й віддачі портфеля може проводитися на основі моделі оцінки капітальних активів (МОКА) (Capital Asset Prissing Model — CAMP).

МОКА пов'язує прогнозований ризик з очікуваними доходами від проекту. її можна використати й для аналізу надійності і диверсифікованого ризику. Це стосується тісного зв'язку між доходами власників цінних паперів і загальних доходів ринку цінних паперів. Ці доходи, взяті окремо для акцій або для всього ринку, складаються з капітальних доходів і дивідендів.

Учені довели, що фондова біржа — високоефективний механізм, тому що вона швидко поєднує всю наявну інформацію. Якщо це так, то мінливість ринку дає загальний визначник для оцінки рівня ризику (або мінливості) індивідуальних активів і цінних паперів. Цей рівень ризику визначається чутливістю доходів від акцій до ситуації на ринку. Відповідно використовується інтерес (відсоток), що показує мінливість окремих акцій залежно від мінливості загального індексу, тобто ринку. Якщо доходи від певних акцій піднімаються або падають у відсотковому відношенні більше, ніж у цілому на ринку, то їх називають більш ризикованими, ніж ринок, і навпаки. Таким чином, ризикованість різних цінних паперів можна визначити простим порівнянням їхньої прибутковості із загальним індексом ринку.

Наприклад, вкладник підрахував, що протягом 10 років середні річні доходи на ринку становили 5 %. Коли ж він підрахував результати за акціями, з'ясувалося, що прибутковість акції "А" в середньому становить 10 %, акції "Б" — 5 %, акції "В" — 3 %. Використовуючи загальний індекс, порівняйте прибутковість цих акцій з ринковою й визначте показники ризикованості кожного виду акцій.

Тобто акції "А" більш чутливі, ніж ринок, акції "Б" мають ринкову чутливість, акції "В" – менш чутливі, ніж ринок.

Рис. 3.4. β-коефіцієнт, який характеризує чутливість акцій

Характерні прямі на рис. 3.4 показують залежність між доходами від акцій і доходами ринку. Нахилу кожної лінії відповідає коефіцієнт р. Саме р визначає чутливість (або ризикованість) акцій порівняно із загальною прибутковістю ринку JRm. Ця залежність характеризується рівнянням