Розділ 2. СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ ІНВЕСТУВАННЯ

2.1. Інвестор — самостійний суб'єкт підприємницької діяльності

Інвестори — суб'єкти підприємницької діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Права у всіх інвесторів, незалежно від форм власності, однакові, і розміщення інвестицій у будь-які об'єкти є їх невід'ємним правом, яке охороняється законом. Інвестор визначає цілі, напрямки та обсяги інвестицій і залучає до їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів.

Законодавчими актами визначені поняття щодо іноземного інвестування. Іноземними інвесторами можуть бути: юридичні особи, які створені згідно з іншим законодавством, ніж законодавство України; фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України; іноземні держави, міжнародні державні і недержавні організації; інші іноземні суб'єкти господарської діяльності, що визначені такими згідно з чинним законодавством України.

Інвестор — особа, що має багато характеристик. Відомо багато схем класифікації інвесторів. На рис. 2.1 наведено один із варіантів поділу інвесторів за основними ознаками. Розглянемо їх характеристику.

За організаційною формою інвестори поділяються на такі групи:

— юридичні особи, що включають комерційні та некомерційні організації будь-яких організаційно-правових форм, зареєстровані як на території України, так і поза її межами;

— фізичні особи незалежно від того, чи е вони резидентами;

— об'єднання юридичних осіб, включаючи різного виду холдинги, концерни, промислово-фінансові групи;

— об'єднання юридичних, фізичних осіб на основі договору про спільну співпрацю;

— державні органи.

Як показано нарис. 2.1, за формою власності інвестованого капіталу всіх інвесторів поділяють на приватних, державних та муніципальних. Приватні інвестори є юридичними особами, заснованими на недержавних формах власності, а також фізичними особами. У ролі державних інвесторів виступають органи державної влади, а також державні підприємства. Муніципальні інвестори представлені органами муніципальної влади, а також муніципальними підприємствами.

За менталітетом інвестиційної поведінки виділяють консервативних, помірно-агресивних та агресивних інвесторів. Консервативним є інвестор, що турбується про безпеку інвестицій та уникає здійснення середньо- та високоризикованих вкладень. Головними цілями для такого інвестора є бажання захистити свої вкладення від інфляції. До помірно-агресивних належать інвестори, що обирають такі інструменти, об'єкти вкладення яких сукупно забезпечують приріст капіталу. Високоризиковані вкладення страхуються ним менш дохідними вкладеннями. Агресивний інвестор — це інвестор, що прагне швидкого зростання для вкладених коштів (капіталу). Як правило, він обирає об'єкти (інструменти) інвестування за критерієм максимізації доходу.

За цілями інвесторів поділяють на стратегічних і портфельних. Для стратегічного інвестора головною метою є інвестування. Як правило, він бере участь у стратегічному управлінні діяльністю об'єкта, в який інвестуються кошти. Портфельний інвестор вкладає свої кошти в різноманітні об'єкти (інструменти) з різним ступенем дохідності.

Рис. 2.1. Поділ інвесторів за ознаками

За належністю до резидентів виокремлюють вітчизняних та іноземних інвесторів. Вітчизняними інвесторами є всі осо-би-резиденти. До іноземних інвесторів належать іноземні держави, міжнародні фінансові організації та іноземні юридичні та фізичні особи.

2.2. Суб'єкти інвестиційної діяльності

Важливу роль в інвестиційній діяльності відіграють основні суб'єкти та функціональні учасники, які здійснюють цю діяльність і впливають на неї та її результати (рис. 2.2).

Держава в ринковій економіці може виступати як у ролі інвестора, так і в ролі одного чи декількох учасників інвестиційної діяльності.

Прямий вплив держави на інвестиційний процес здійснюється таким чином: держава бере на себе функції фінансування галузей загальнонаціонального характеру; є замовником (сфера оборони, магістралі, термінали, соціальна сфера, агропромисловий комплекс); вкладає інвестиції у виробництва, що не користуються попитом через низьку купівельну спроможність; приватизація, державне кредитування; державні позики; здійснює податкове регулювання; проводить амортизаційну політику, державний лізинг, квотування, ліцензування, стандартизацію; антимонопольні заходи та ін.; грошово-кредитне регулювання через НБУ.