РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ І МІЖДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНОГО ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ

1. Підготовка і підписання засновницького договору, у якому сторони визначають основні принципи функціонування товариства, склад акціонерів, обов'язки сторін і відповідальність

за зобов'язання, що виникли у зв'язку зі статусом компанії на стадії реєстрації (being registered).

2. Подання секретарю штату заяви про найменування корпорації.

3. Розробка і подання секретарю штату уставу корпорації.

4. Перевірка документів секретарем штату. Випуск секретарем штату сертифіката про інкорпорування (Certificate of incorporation). Із цього моменту корпорацію визнають юридично існуючою.

Американська корпорація будує свою діяльність відповідно до статуту, так званих статтей про асоціацію (Articles of association), і внутрішнього регламенту (By Laws). Наявність двох документів відрізняє американську корпорацію від українських акціонерних товариств, де достатньо лише одного статуту. Регламент є внутрішнім документом корпорації й офіційного затвердження він не проходить. Статті про асоціацію містять положення, що властиві статутам корпорацій у більшості країн світу, а регламент доповнює і деталізує статті про асоціацію, які зазвичай сформульовані в короткій формі. Регламент не може суперечити статуту, а зміни в регламент уносить рада директорів корпорації, якщо статутом не передбачено інше.

Офшорна компанія разом з офшорною. Практика свідчить, що офшори потрібно створювати в різних зонах. Для страхування від різних ризиків краще створювати кілька простих офшорів (у зонах із високим ступенем конфіденційності), а також компанію у престижній юрисдикції. Крім того, експерти рекомендують періодично міняти офшори. Нині практично всі юридичні фірми, що працюють в Україні, пропонують використовувати одночасно офшорну й оншорную компанії. Це дозволяє замаскувати офшорний бізнес: компанія, зареєстрована в традиційній офшорній зоні, служить, головним чином, для зберігання коштів; компанія, зареєстрована у престижній неофшорній юрисдикції, відповідає за представницькі функції, через неї проводять основні операції. При створенні офшорної компанії на перший план виходить вартість її реєстрації і ступінь конфіденційності (напр. у країнах Карибського моря). У цих зонах можливий випуск акцій на пред'явника, у державний реєстр заносять мінімум відомостей про компанію, відсутній податок на прибуток і звіти про діяльність компанії. Найпопулярніші для зберігання коштів Співдружність Багамських Островів, Панама, Британські Віргін- ські Острови, Беліз, Кайкос. Ще одна перевага цих юрисдикцій полягає в тому, що це колишні або справжні колонії Великої Британії; це робить зручним спілкування (англійська мова), а також добре сприймається партнерами і банками.

Для ведення торгових операцій в Україні консультанти радять відкривати компанії в юрисдикціях, які мають договір про уникнення подвійного оподаткування з нашою країною і ніколи не можуть бути віднесені українським урядом до офшорних зон. Так, останнім часом значно зріс інтерес до таких юрисдикцій як Велика Британія і США. Хоча вони не є офшорними зонами, однак нерезидентні компанії, зареєстровані на їх території, не ведуть у країні жодної комерційної діяльності, не платять податок на прибуток. Водночас, у разі використання резидентно!' компанії (механізм реєстрації резидента в цих країнах досить простий і дешевий) разом з офшором, наприклад на Багамських о-вах, податкові виплати скорочують до мінімуму завдяки податковому плануванню.

Частіше починають використовувати корпорації, зареєстровані, наприклад, у США: штаті Нью-Йорк або Каліфорнія, для підвищення репутації свого бізнесу. Так, вартість реєстрації корпорації не набагато вища за створення LLC. Додаткові витрати пов'язані, зокрема, з реєстрацією корпорації у Внутрішній службі доходів (IRS), а також віртуального офісу (під віртуальним офісом розуміють номер телефону з автоматичною переадресацією дзвінка в будь-яку країну або персональна телефонна лінія із секретарем й автовідповідачем), проте клієнти йдуть на цей крок для підвищення престижності свого бізнесу на міжнародній арені. Що стосується податків, то корпорації, зареєстровані в Делавері, звільнені від податку штату, каліфорнійські корпорації платять мінімальний податок штату – 800 дол США. Існує також федеральний податок, проте і це питання розв'язують за допомогою податкового планування. Корпорації, як і LLC, є зручним інструментом роботи із західними партнерами, проте корпорації, що зареєстровані з дотриманням усіх формальностей і мають віртуальний офіс, викликають значну довіру у своїх ділових партнерів.

Схема взаємодії компанії, що забезпечує зберігання коштів, і компанії, що є ''обличчям бізнесу”, така. Реєструють панамську компанію з акціями на пред'явника, яка згодом створила резиденту компанію у Великій Британії. Британська компанія, працюючи за агентською угодою з офшором, проводить через свій рахунок усі операції, отримуючи за це відповідний відсоток (зазвичай незначний), з якого і виплачує податок на прибуток, а решта коштів переказують на рахунок офшору. Роботу за агентською угодою здійснюють за відсутності угоди про уникнення подвійного оподаткування між офшорною юрисдикцією і Великою Британією. За наявності угоди компанія, зареєстрована у Великій Британії, має також сплачувати податки у країні здійснення бізнесу, реально ж перевірити виплату податків неможливо. Законодавство Великої Британії вимагає надавати будь-які документи, що підтверджують сплату податків в іншій країні, проте британські податкові органи, навіть підозрюючи несплату податків, не бажають докопуватися до істини, адже податки в будь-якому випадку будуть виплачені за місцем виникнення джерела доходу.

Для проведення великих операцій часто використовують компанії з однаковими назвами. Наприклад, компанія в Панамі створила дочірню компанію з тією ж назвою у США, або просто реєструють дві компанії з однією і тією ж назвою у різних юрисдикціях. Рахунки таких компаній відкривають у різних відділеннях одного банку або в різних банках й у разі потреби контракт підписує компанія із США, а оплату здійснюють на рахунок панамської компанії.

Британські компанії (British Companies). Компанії у Великій Британії створюють відповідно до Законів про компанії 1948, 1967, 1976 pp. і реєструють у Бюро реєстрації компаній на основі таких документів:

• Меморандум про асоціацію (Memorandum of Association), у якому зазначають назву компанії, адресу зареєстрованого офісу, мету діяльності компанії, розмір і структуру капіталу.

• Статті про асоціацію (Articles of Association), які виконують функцію уставу компанії, оскільки в них відображено порядок формування органів управління і проведення загальних зборів, права акціонерів і процедуру передачі (продажу) акцій.

• Заява про акціонерний капітал.

• Персональні характеристики директорів і секретаря компанії.

• Декларація про визнання законів про компанії.

Після закінчення процедури реєстрації Бюро реєстрації компаній видає сертифікат про інкорпорацію (Certificate of incorporation), що і свідчить про початок юридичного існування компанії. Компанії у Великій Британії бувають двох основних типів: приватне акціонерне товариство (Private joint-stock company) і публічне акціонерне товариство (Public joint-stock company). Приватне товариство аналогічне українському акціонерному товариству закритого типу, тому що вільну передплату на акції не проводять, кількість вкладників обмежена (в інтервалі від 2 до 50 осіб). Публічне акціонерне товариство аналогічне українському акціонерному товариству відкритого типу: воно має право поширювати і продавати акції на відкритому ринку.

Британські компанії можна дуже недорого придбати, але цим їх переваги не обмежуються. Так, згідно з британськими законами, необхідність в аудиті компанії виникає тільки тоді, коли її річний оборот перевищує 350 тис. ф. ст. До того ж, у разі невисокої прибутковості компанії, податок з її доходу становить 21 %. Крім того, придбання британської компанії дозволяє користуватися всіма перевагами, передбаченими широкою мережею податкових угод між Великою Британією і цілою низкою країн.

Основні правові форми бізнесу в континентальній системі права. Аналогом англо-американських партнерств з обмеженою відповідальністю в континентальних країнах Європи є командитні товариства, аналогом приватних акціонерних товариств – товариства з обмеженою відповідальністю. Публічні акціонерні товариства схожі з акціонерними товариствами відкритого типу. Акціонерні товариства мають право проводити відкриту передплату на акції.