РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ У ФІНАНСОВИХ І ТОРГОВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЯХ

• умови двосторонніх податкових угод про уникнення подвійного оподаткування;

• систему компенсації закордонних податків у всіх юрисдикціях, у яких беруть участь;

• пільги, надавані "проміжним" компаніям при проведенні майбутніх ділових операцій.

Таким чином, податки на закордонні доходи і механізм їх компенсації державою варто вивчити уздовж усього ланцюжка – від дочірньої компанії у країні джерела доходів, на проміжних етапах у країнах дочірніх посередницьких фірм, де вони накопичуються, і до материнської країни або території, де їх планують реінвестувати. Мають бути розглянуті всі можливі альтернативні схеми побудови холдингової структури, після чого необхідно вибрати оптимальний варіант. У найпростішому випадку структура із проміжним елементом є такою. Припустимо, що основні капіталовкладення планують зробити в США шляхом створення дочірніх фірм. Однак доходи від дочірніх фірм передбачено інвестувати не в США, а в іншій країні. Для цього створюють холдингову або фінансову компанію у сприятливій податковій юрисдикції. їй передають акції дочірніх підприємств й інші активи в США. Доходи із США переводять на адресу цієї фірми у вигляді дивідендів, відсотків за кредит або платежів роялті. Надалі вони можуть бути розподілені між іншими дочірніми фірмами, вкладені в нерухомість, переведені в податкову гавань або репатрійовані.

Як проміжні компанії найчастіше використовують холдингові фірми, що сприяють зниженню втрат при міжнародному переказі доходів у формі дивідендів. Поряд з ними в діловій практиці застосовують посередницькі фінансові і ліцензійні фірми. Фінансові фірми служать для зниження втрат при переказі банківських відсотків, а ліцензійні – для здійснення платежів типу роялті. У деяких країнах усі три функції можуть бути об'єднані в одній юридичній особі. Юрисдикції, що обирають для холдингових фірм, зазвичай використовують і для створення фінансових і ліцензійних дочірніх компаній. Існують й інші способи уникнення податку ''біля джерела”. Наприклад, у деяких випадках дочірнє підприємство може функціонувати як представництво. Репатріація доходу представництва не в усіх країнах піддається податку ''біля джерела” (або для нього існує спеціальна ставка). Зокрема, у законодавстві деяких країн чистий прибуток представництва вважають повністю "очищеним” від податків, а от якщо б дивіденд або пайовий дохід переводили від імені дочірньої фірми, то фірма мала б сплатити податок "біля джерела".

Фінансовий контроль в офшорній фірмі У більшості країн світового господарства, які не є податковими гаванями, встановлено тверді вимоги до ведення бухгалтерської звітності. Закон передбачає регулярні незалежні аудиторські перевірки фінансової документації і пред'являє високі кваліфікаційні вимоги до бухгалтерів, аудиторів і менеджерів компанії. Серед них можна виділити такі:

• фірма має вести бухгалтерський облік відповідно до встановлених у місцезнаходженні юридичної особи правил і стандартів; усі записи в бухгалтерських книгах повинні бути підтверджені контрактом або рахунком;

• обов'язковою є щорічна перевірка бухгалтерських книг кваліфікованими і незалежними контролерами. Щорічні фінансові звіти, включаючи річний баланс і рахунок прибутків та збитків, також повинні бути завірені аудиторами.

Відповідно до правил фінансового контролю для певних типів компаній надають різні типи пільг. Зазвичай до сфери пільг належать підприємства малого бізнесу, яким дозволено вести звітність за спрощеною схемою. Найбільшими пільгами користуються офшорні компанії, але в різних юрисдикціях ці пільги неоднакові. У деяких країнах (Кіпр, Ірландія) офшорні фірми формально мають завіряти фінансову документацію, надавати звітність поряд зі звичайними фірмами. На о. Мен аудиторські перевірки документації передбачені законодавством, однак акціонери компанії можуть прийняти рішення не проводити перевірку. У таких юрисдикціях, як Гернсі, Гібралтар, для офшорних компаній деяких типів (переважно для компаній міжнародного бізнесу) встановлено певні вимоги щодо аудиторської перевірки бухгалтерської документації. Для компаній, що функціонують за класичною офшорною схемою, такі вимоги практично повсюдно відсутні (за рідкісним винятком). У багатьох випадках для них не потрібно жодних фінансових звітів.

Оцінка і мінімізація ризику в офшорному бізнесі При створенні офшорної фірми, як і при інших видах інвестування, найважливіше значення має оцінка чинників ризику. Ключовими моментами тут є репутація та професіоналізм секретарської компанії – вашого основного партнера в офшорному бізнесі. Особистий контакт, знання персональних якостей співробітників фірми, досвід спільної роботи дозволяють поліпшити взаєморозуміння та знизити ступінь ризику тих або інших операцій. Детальний аналіз чинників ризику необхідний при плануванні офшорної схеми, а також при виборі офшорної юрисдикції. При цьому аналізують можливість використання номінального володіння акціями або паями, призначення номінальних директорів. Умови доручень на право підпису, відмовні зобов'язання номінальних власників і директорів мають надійно гарантувати інтереси власника офшорної компанії.

Правилом передбачено визначення кола офіційних осіб (у юрисдикції реєстрації) і компаній, що мають доступ до конфіденційної інформації. Сферу потенційного витоку інформації максимально обмежено, причому враховують можливість скористатися кодуванням управління банківськими рахунками ззовні, одержати доступ до фідуціарних депозитів (такі рахунки відкривають у банках за посередництва банківських трастових компаній; особистість власника коштів у банку у цьому випадку може бути закодована). Клієнти аналізують ступінь законодавчого захисту комерційної і банківської таємниці, політичну й економічну стабільність, ступінь престижності й імідж юрисдикції. Необхідно скласти чітке уявлення про те, у якій формі в даній юрисдикції допускають використання номінального володіння, які правила розкриття інформації при реєстрації й у ході поточної діяльності компанії, за яких умов офіційні органи і банки можуть відкрити конфіденційну інформацію. Необхідно також заздалегідь усвідомити механізм обслуговування позовів і порядок судового розгляду, прийняті в даній та інших потенційно прийнятних юрисдикціях. Слід визначитися і з тим, де будуть перебувати агент і секретар компанії, куди надійде судовий позов, у які терміни власники одержать інформацію про нього, і розробити варіанти дій на випадок тих або інших ускладнень.

Ризик "сотого покупця" офшорної компанії

Ця група ризиків пов'язана з тим, що та сама офшорна компанія може продаватися багато разів і різним покупцям. Уявіть таку ситуацію, коли ви, нічого не підозрюючи, є двадцятим, наприклад, покупцем будь-якої офшорної компанії. Ризик для фірми, що продає таку компанію, практично, зведений до нуля, важливо лише не продавати хоча б двічі таку компанію в тому самому місці, а ще краще в одній і тій же країні, тому що візьмуть, раптом, два різних власники однієї і тієї ж компанії та й захочуть акредитувати представництво даної фірми на території України. І тут уже починає діяти принцип "Хто не встиг, той спізнився". Ще одним місцем, де може бути виявлено, що компанія продавалася неодноразово, може бути банк, у якому відкривають рахунки офшорної компанії. Уявімо, ви звертаєтеся в будь-який банк на о. Джерсі із проханням про відкриття рахунку вашій компанії, а вас інформують, що для такої компанії рахунок уже відкритий. Проте з урахуванням кількості банків, що працюють за кордоном, ризик вищезазначеної ситуації мінімальний.

Ризик втрати грошей, що перебувають на рахунку офшорної компанії